Близько 140 собак і десяток кішок знайшли собі притулок під крилом турботливих людей з притулку для бездомних тварин «Ковчег». Але тим, хто допомагає іншим, також потрібна допомога.
Притулок «Ковчег» існує з 2001 року і за цей час дав друге життя багатьом собакам і кішкам. Комусь допомогли знайти господарів, комусь надали допомогу буквально повернувши з того світу. Представникам цієї громадської організації вдалося закрити «будку», яка спеціалізувалася на вилові та вбивстві тварин, що є великою перемогою. Більше того, на території колишньої «будки» відкрито притулок (раніше «Ковчег» орендував територію). Щоправда на цьому історія з «будкою» не закінчується.
Оскільки тварини і після цього зникають, люди виявили і вистежили машину, яка продовжувала їх виловлювати. Виявляється, чоловік, який працював у «будці» і мешкає неподалік від неї, далі продовжував свій кривавий промисел. Його судили за статтею за жорстоке поводження з тваринами, але він потрапив під амністію. Закон у цьому випадку далеко не досконалий, і вбивця може легко відбутися штрафом. Досі існує проблема з іллічівською «будкою», яка періодично їздить по області і провадить такі от рейди, хоча інші населені пункти не потрапляють під їхню юрисдикцію, і вони не мають повноважень займатися такою діяльністю. Колись до «будки» приїжджала німецька журналістка і знімала на відео кадри розправи над тваринами.
У великій кількості бездомних собак винні люди. Вбивати собак – не вихід, вже краще стерилізувати – чим і займається так званий Німецький притулок. Але і тут слід дотримуватися обережності. Бувають випадки, коли собак з однієї зграї привозять на територію, де вже обжилася інша зграя. Як результат, собаки стають агресивними, і відбуваються сутички. Починають хвилюватися люди – адже тварини з їхньої вулиці, яких вони підгодовують, раптово зникають. Так буває, якщо собак тасувати, як карти, і змішувати зграї.
Але повернімося до проблем притулку «Ковчег». За ідеєю держава виділяє гроші – приблизно 120 тисяч гривень на рік або близько 0,96 гривні на одну тварину. У червні цього року на сесії міськради були виділені гроші, але у притулку їх не бачили досі. Щомісячні благодійні внески становлять не більше 500 гривень. Ці гроші ледве покривають затрати на харчування для вихованців. Часто люди приносять у притулок м’ясо, крупи і корми. Але тварини також потребують медичного нагляду, деякі з них перебувають у важкому стані і потребують додаткового догляду. На щастя вже готова операційна, адже раніше тварин доводилося транспортувати у ветеринарні клініки для надання допомоги.
Планується спорудження карантинної зони, що є дуже важливим для притулку. Для цього потрібні цемент і цегла. До речі, про будівництво: одного разу з бюджету виділили гроші будівельній фірмі для допомоги притулку. У підсумку вони зруйнували споруду, яку можна було використовувати для карантину, а потім згорнули всі роботи, пославшись на те, що закінчилися гроші. Після себе вони залишили гору будівельного сміття. Зараз силами добровольців споруджуються вольєри, що дозволить збільшити кількість вихованців і поліпшити умови їх утримання. Для вольєрів потрібні – арматура, плоский шифер, кутики і сталеві прути. Оптимальні габарити одного вольєра – 2-3 метри. Є потреба в окремому приміщенні для цуценят, тому що найменшим найкраще, як мінімум один місяць, жити окремо від зграї.
Притулку активно допомагають співчутливі люди, переважно літні, але приходить і молодь. Одного разу вдалося зібрати велику кількість студентів на суботник завдяки координації через інтернет. Переважно потрібна фізична сила – розчистити територію від будівельного матеріалу, щось підсунути, щось прибрати. У притулку є польова кухня, яка працює на дровах, які теж наколоти треба. Двері притулку відчинені для всіх бажаючих надати допомогу. Найзручніше це зробити з 12.00 до 18.00, оскільки з ранку відбувається годування, і відвідувачам не зможуть виявити увагу. Як уже згадувалося, кожні вихідні суботники, на добровільній основі приходять багато людей.
Тваринам важливо і просто увага: якщо ви просто прийдете і погодуєте їх печивом та пограєтеся з ними, ви вже зробите хорошу справу. Всі собачки і кішечки дуже добрі і грайливі. Активності їм не позичати, і увагу вам вони виявлять сповна. Вони виглядають щасливими, тут їм добре. Більшість звикли до притулку, і у кожного своя історія – дуже цікава або дуже сумна. А часто буває, що підкидають цуценяток: дзвінок у двері, а там сумка з цуценятками і кошенятами. Якось сталося, що чотирьох підкинутих цуценят підклали собаці Примі, що годувала вже свого маленького Примуса, і вона їх прийняла. Виросли здорові собаки.
Набагато більше тварин здають, ніж забирають. Під час мого візиту телефонували разів п’ять з проханням взяти тварину. Хоча за всю історію притулку тварин вдалося прилаштувати багато, однак останнім часом їх забирають все рідше. Співробітники «Ковчега» з великою відповідальністю ставляться до передачі вихованців новим господарям. Записують їхні паспортні дані, перевіряють умови, де утримується тварина, і як за нею доглядають. Якщо собака або кішка не підходить, просять одразу повернути, а не викидати на вулицю. Адже тварині, вирощеній у тепличних умовах, практично неможливо вижити на вулиці. Хорошим людям, які люблять тварин, завжди підуть назустріч, та й тварини відчувають, якщо людина хороша, і самі до неї тягнуться.
Прийняти нових тварин до притулку важко, а всіх взяти, навіть при великому бажанні, неможливо. На всіх не вистачає місць, і новим собакам нелегко доводиться у зграї. Адже у кожного свій характер, і тварини теж можуть знайти, що не поділити. Тому перевіряють, як новачок поводиться у зграї цілий день, і якщо все проходить мирно, його залишають там. А для особливо неспокійних є окрема територія. Наприклад, двоє псів явно не вживаються разом, тому їх випускають по черзі, що б вони не зустрічалися. Але все ж бувають винятки, і, звичайно, тварині у скрутному становищі не відмовлять.
Притулок дав нове життя кинутим напризволяще собакам, яких били до півсмерті господарі або залишали під рейками поїзда. Деякі собачки важко хворіють. У трьох повністю відсутній зір. В одного пса порушена координація рухів, і він далеко ходити не може. Дуже старі собаки доживають свій вік тут. Буває, люди зателефонують і скажуть, дуже важкий старий собака. Перевірити, чи справді знайшли або свого віддають, важко. От і беруть на віру і приймають вихованців у велику «звірину родину».
З любові до тварин ці люди не залишилися осторонь від такої сваволі і захистили кращих друзів людини, надаючи їм дах і їжу. Ми відповідальні за тих, кого приручили. Собака – єдина істота на Землі, що, не роздумуючи, віддасть за людину життя і буде відданим у горі і радості. Утримання притулку – важка праця, і тому громадськість не повинна залишатися осторонь. Людям, які роблять хороші справи і допомагають братам нашим меншим, також потрібна наша допомога.
