Презентація книжки – це не лише демонстрація підсумку роботи авторського колективу, але і, як у нашому випадку, творчих досягнень визнаного майстра протягом усього його життя. Це і овіяна смутком та свідомістю втрати свого роду зустріч із людиною, творцем, другом, чоловіком, про якого ми, на жаль, говоримо вже як про минуле, але неминуще явище. «Володимир Тимофійович Міненко. Збірник матеріалів про митця.» (Одеса, 2009) – така назва книжки, виданої за підтримки Одеської міськради, за участю співробітників ОННБ ім. М. Горького. Володимир Міненко (1947 – 2006) відомий, насамперед, як художній редактор, дизайнер, поет та публіцист, який підготував сотні публікацій і оформив понад п'ятисот книжок у видавництвах «Маяк» і «Папірус».
Саме у бібліотеці імені М. Горького, з якою Володимира Міненка пов'язувала багаторічна співпраця, і відбулася згадана презентація. Вона об'єднала людей, які близько знали цю унікальну творчу особистість і внесли свій посильний внесок до підготовки видання. Директор бібліотеки (вона ж відповідальний редактор книжки) Ольга Ботушанська розповіла про спільні проекти, здійснені із Володимиром Міненком. Це, насамперед, "Старопечатные издания кирилличного письма", а також мініатюрні видання ретроспективного характеру "Крокодил" і "Маразли", які, серед інших, були репрезентовані на книжково-ілюстративній виставці "Володимир Міненко – майстер книги", підготовленій бібліотекарями. Серед присутніх на презентації – депутат міськради Наталя Чайчук (голова рецензійної комісії), журналіст Євген Голубовський, упорядники книжки, працівники бібліотеки Тетяна Щурова та Лариса Бур'ян, вдова художника Людмила Міненко, директор Централізованої міської бібліотечної системи для дітей Галина Лазарєва, відомі одеські художники та видавці.
Збірник містить вірші та окремі публікації в одеській періодиці, бібліографію того, що зробив Володимир Міненко за більш ніж тридцятирічний період творчості, а також спогади про нього. Як публіцист, Міненко є автором ґрунтовних статей про творчість відомих художників, чиї виставки проходили в Одесі: Олексія Шовкуненка, Євгена Столиці, світових класиків Хокусая та Тиціана, про творчість кінорежисера Кіри Муратової та ін. Іронія долі – ще кілька років тому Володимир Тимофійович писав про чужі творчі долі, а сьогодні він сам стає вже частиною історії.
На окрему увагу заслуговує чудова поезія Володимира Міненка, що має яскраво виражений публіцистичний характер. Вона присвячена проблемним питанням, які мають спільний характер: це і ставлення до природи, до рослинного та тваринного світу як невід'ємної частини гармонічного середовища перебування людини. Говорить він про це суворо, часом саркастично, навіть різко, мовою зовні твердої, але, по суті, сентиментальної людини, мужнього лірика. Вірші ці емоційні, із продуманою або швидше відчутою ритмікою.
Деякі вірші були навіяні театром; як результат поглибленого вивчення світової літератури, наприклад, його веселі, насмішкувато-добродушні та іронічні вірші "Брехт и Вайль". На згаданій презентації цей бік творчості Міненка був лише згаданий, тому що занадто помітним та продуктивним, як було сказано, був інший бік його дару – художнє оформлення видань. І це не лише книжки, а також каталоги та афіші виставок, буклети, у оформленні яких Володимир Тимофійович намагався враховувати менталітет автора або замовника, знаходив оригінальні стилістичні рішення.
Багато промовців підкреслювали ерудицію, дивовижну працездатність та посидючість цієї достопам'ятної людини. Як відзначав Юрій Овтін, після роботи Міненка із текстами (навіть англійськими та німецькими), втручання коректора не було потрібне. Але ж у цього вихідця із сім’ї харківських робітників був лише атестат про восьмирічну освіту (вуз він так і не закінчив). Письменник Анатолій Глущак відзначив, що Володимир Міненко міг би відбутися у будь-якій сфері діяльності, оскільки мав спроможність вибудувати власну особистість у відповідності зі своїми задатками. Складовою його роботи як художнього редактора був дизайн, і в цій специфічній роботі, як відзначив художник Валерій Сиров, він створював дуже тонкі, мініатюрні речі ще задовго до впровадження у видавничу діяльність комп'ютерної графіки. У його творах відчувалася робота ілюзіоніста.
Володимир Міненко – дитина свого часу, представник післявоєнного покоління. Це була мисляча, динамічна людина зі своїми симпатіями та антипатіями, переконаннями та принципами. Але найцінніше, на мою думку, це гуманістичні засади, які проявлялися й у його творчості, і у його ставленні до людей.
