Георгі Раковський (1821 – 1867) – яскрава постать у болгарському національно-визвольному русі. Біографія цього революціонера та вченого, поета і громадсько-політичного діяча насичена героїчними справами, драматичними колізіями. Є в життєпису цієї щедро обдарованої людини і одеські сторінки.

Усі свої здібності Георгі Раковський підпорядковував одній меті – визволити Болгарію. І поетична творчість, і наукові дослідження, і пропагандистська діяльність служили справі усього життя патріота.

На час приїзду до Одеси у березні 1858 року Георгі Раковський був уже визнаним поетом. Упродовж 1856 – 1857 років він став автором «Провісника Лісового мандрівця» та поеми «Лісовий мандрівець», - творів, що набули значного поширення і справили великий вплив як на сучасників, так і на подальші покоління. «Лісовий мандрівець» - перша у болгарській літературі революційна поема. Твір написаний під певним впливом гайдуцького епосу, несучи в собі риси романтизму.

Поезію Г. Раковського знали і знають в Україні. Зокрема, за радянського часу поему переклав Дмитро Білоус. Вслухаймося у ці рядки:

Лиш доброчесність ніколи не гине,

внуки за неї прославлять.

Тим, хто боровся за честь батьківщини,

пам’ятник вічний поставлять.

Той, хто читав хоч коли-небудь вірші Христо Ботева, напевне, відчує ті ж самі мотиви у творчості Г. Раковського. До речі, Христо Ботев високо цінував творчість і революційну діяльність свого попередника. Це засвідчують публіцистика та листи Христо Ботева, що дійшли до нашого часу.

Майже дворічне перебування в Одесі було дуже плідним для Г. Раковського. Він прагнув перетворити Одесу на центр підготовки болгарського повстання проти османського поневолення.

В чорноморському місті жило багато болгарських емігрантів. Ще 1801 року, тобто понад два століття тому, почала забудовуватися Болгарська вулиця. Г. Раковський небезпідставно розраховував на підтримку співвітчизників.

Місцева влада, висловлюючи співчуття та готовність допомагати визвольній боротьбі, насправді не поділяли ідей та планів революціонера. Не підтримувала радикальних поглядів і заможна верхівка земляків.

В Одесі Георгі Раковський написав свій «Заклик до болгарських патріотів про визволення Болгарії», де обстоював право та обов’язок співгромадян боротися. Саме на нашій землі революціонер складає «План визволення Болгарії». У цьому плані він керувався тим, «що народний дух уже повсюди готовий до повстання проти турків». Але помилявся… Г. Раковський першим, хоча й не дуже виразно, визначив роль революційних комітетів у боротьбі за визволення поневоленої Батьківщини. Однак на ці комітети він покладав не організаційні, а агітаційні завдання.

У нашому місті визнаний вождь національно-визвольного руху займався і науковими дослідженнями, позначеними ідеєю відродження незалежної Болгарії. Найвідоміша робота – «Кілька слів про Асена Першого».

Наприкінці 1859 року Г. Раковський залишив наше місто. Але і в подальшому Одеса відігравала роль центру національно-визвольного руху усього південного слов’янства.

Ще раз видатний болгарин відвідав Одесу улітку 1861 року. Він збирав кошти на закупівлю зброї.

Г. Раковський перший підпорядкував боротьбу народу цілісному плану, чітко визначив спрямованість визвольного руху і назвав революційну боротьбу головним засобом визволення країни.

І хоча основним бойовим ядром революційних сил повинні були стати повстанські загони (чоти), Раковський першим підкреслив: необхідно створити заздалегідь навчене і вишколене військо.

Але болгарське військо було створене уже після його загибелі…