Меморіальна дошка на нинішньому готелі «Пассаж» інформує, що тут колись стояв будинок, де жив і працював М.І. Пирогов.

У жовтні 1856 року до нашого міста прибув новопризначений попечитель Одеського навчального округу Микола Іванович Пирогов, всесвітньо відомий на той час хірург, професор Петербурзької медико­хірургічної академії.

З метою з’ясування стану народної освіти в окрузі (до його складу входило кілька нинішніх областей) Микола Іванович відвідує усі навчальні заклади у містах і селах, ознайомлюється з побутом учнів та вчителів, ходить на уроки, бере участь у засіданнях педагогічних рад.

20 січня 1867 року М.І. Пирогов звер­тається до міністра освіти Авраама Норова з доповідною запискою «О ходе просвещения в Новороссийском крае и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений».

Пирогов звертає увагу міністра на неза­довільний стан шкільного обладнання, на формалізм в оцінюванні знань учнів, на невірний розподіл шкільних предметів на головні та другорядні. З метою зміцнення вищої спеціальної освіти попечитель порушує питання про перетворення Ришельєвського ліцею у Новоросійський університет. Пирогов, добре знаючи успіхи країн Західної Європи на ниві освіти, хотів на базі Одеси і усього Новоросійського краю створити культурно­педагогічний центр, у якому могли б здобувати освіту вчені усіх балканських країн.

Учений і видатний громадський діяч вважав, що треба скористатися сприятливим збігом обставин для підтримання зв’язків нашого Причорномор’я з балканськими сусідами­слов’янами. Обов’язково, як вважав Пирогов, в університеті має бути медичний факультет. Це привернуло б молодь з болгар, сербів, греків та інших задунайських князівств до навчання в Росії. Міністр А.С. Норов підтримав ідею Миколи Пирогова. Та здійснилася вона дещо пізніше.

У розпорядженнях та офіційних повідом­леннях М.І. Пирогова, що регулярно друкувалися в газеті «Одесский вестник», зверталася увага на недоліки у методах навчання, на відсутність посібників у навчальних кабінетах, на незадовільність комплектування учнівських бібліотек. Ці документи друкувалися та розсилалися під загальною назвою «Циркуляри». Вони, як згадували вчителі, суттєво впливали на навчально­виховну роботу.

«Наш незабутній попечитель М.І. Пирогов, – писав через десять років педагог К.П. Яновський, – розбудив у нас діяльність педагогічного аналізу і примусив нас, хоча і не усіх, дивитися на виховання як на справу значної важливості, що потребує дуже пильної уваги».

Попечитель округу часто звертався по допомогу до генерал­губернатора краю А.Г. Строганова. Збереглися два листи Пирогова до графа про дозвіл студентам виступати перед публікою на сцені і на концертній естраді. Це свідчить, що М.І. Пирогов дбав про естетичне виховання молоді. Генерал­губернатор дає дозвіл.

Не зустріло перешкод і друге прохання М.І. Пирогова «Об учреждении в Ришельевском лицее музыкальных концертов». У листі «О приемных экзаменах в Ришельевском лицее» до князя П.А. Вяземського – товариша міністра (тобто заступника міністра) народної освіти Пирогов розвиває думку про упорядкування вступних іспитів до Ришельєвського ліцею. Міністерство позитивно вирішило це питання, і усі учні, що опанували курс навчання у гімназіях, приймалися у студенти ліцею без іспитів.

Військова муштра, запроваджена в гімназіях у часи реакції, викликала заперечення Пирогова. За клопотанням попечителя Міністерство скасовує військову муштру у гімназіях округу і замінює її гімнастикою, що провадилася під наглядом лікаря.

Уперше Пирогов виступив і проти покарання учнів різками. Таке покарання було розповсюджене і затверджене в усіх гімназіях. Пирогов визнав його аморальним. Попечитель виносить свою думку на суд громадськості, друкує в «Одесском вестнике» від 15 квітня 1858 року статтю «Нужно ли сечь детей и сечь в присутствии других детей?». Стаття викликала значний резонанс у широких колах громадськості.

Важко було Пирогову. У цьому питанні у нього не знайшлося спільників серед визнаних авторитетів.

Ще одна цікава подробиця діяльності М.І. Пирогова в Одесі. Єдиним друкованим органом у Новоросійському краї був «Одесский вестник». У газеті до 1858 року друкувалися різноманітні повідомлення нейтрального змісту. Наприклад, про археологічні знахідки, біржові курси, числа приходу або відходу суден, розпорядження місцевого начальства, описи процесій та церемоніалів, святкування.

З прибуттям до Одеси Пирогова для місцевої преси настала нова доба.

«Подняв своими циркулярами и статьями самосознание одесских педагогов и всего общества, Н.И. Пирогов значительно возвысил и уровень одесской литературы. По его ходатайству единственная в то время одесская газета была передана во владение Ришельевского лицея. К сожалению, Н.И. Пирогов был скоро переведен в Киев, да и «Одесский вестник» только один год был в руках лицея. Но добрые семена дают богатые плоды, и пироговские традиции в одесской умственной жизни не могли истребиться бесследно», – згадував професор А. Кирпичников.

Додамо, що в газеті друкувалися, крім М.І. Пирогова, А. Скальковський (дослідник Новоросійського краю), А. Думашевський (відомий юрист), Р. Орбінський (відомий одеський педагог), О. Афанасьєв­Чужбинський (поет і етнограф).

Розповідаючи у своїх нотатках про діяльність М.І. Пирогова в Одесі, хотілося б звернути увагу, що його поїздка на театр російсько­турецької війни (вересень 1877 – березень 1878 року) не була випадковою. Він завжди був на боці борців проти гноблення, завжди обстоював гуманізм.

Прийнявши запрошення Товариства піклування про поранених та хворих воїнів, Микола Іванович Пирогов вирушає до Болгарії для огляду на фронтах усіх санітарних установ. На той час визнаному авторитету медичної науки та хірургу­практику уже минуло 67 років.

Оглядаючи шпиталі і працюючи в них, Пирогов ризикував життям. Часто на шпиталі здійснювали нальоти турки і усіх вбивали – і поранених, і персонал. Мужності Миколи Івановича можна було лише позаздрити. Захоплюючись перев’язками та операціями, він часом забував, що перебуває на війні, де смерть така несподівана, і така близька.

Болгарський народ, визволений з­під турецького панування, подбав про те, щоб хірурга Пирогова згадували добрим словом нащадки.

У багатьох шпиталях та лазаретах, які відвідував і де працював хірург, встанов­лювалися пам’ятні знаки. Побудовані були і дві ротонди, що нагадували намети, у яких Пирогов приймав рапорти лікарів. У парку імені М.Д. Скобелєва у Плевені з білого мармуру видатному хірургу було встановлено пам’ятник. Кінематографісти двох братніх країн створили до 170­річчя з дня народження М.І. Пирогова документальний фільм «П’ять сторінок з одного життя».