185 років тому портрети Олександра Пушкіна майже водночас написали В. Тропінін та О. Кіпренський. Вони серед знавців живопису вважаються найвдалішими. Цими портретами зазвичай відкриваються видання творів геніального письменника.
У південному засланні взагалі ніхто не малював Олександра Пушкіна з натури. Точніше кажучи, його портрети того відрізку життя нам не відомі.
А усе ж таки, як виглядав поет в Одесі?
Відповідь на це запитання можуть нам дати його сучасники. Часто і сам Пушкін щось розповідав про себе у листах і поетичних рядках, а на аркушиках чорновиків малював автопортрети. Ми знаємо, що на берегах рукописів збереглося чимало профільних автозображень. Свій курчавий профіль поет вивчив з допомогою дзеркал, вивчив, либонь, дуже добре. Рисував він дуже швидко, так би мовити, одним розчерком пера. Мимоволі виникає запитання: наскільки автозображення відповідають оригіналу?
Збереглися також спогади про те, як вдягався Олександр Пушкін в Одесі. Одразу після приїзду з Кишинева поет зняв свій «архалук», червону турецьку феску і надів європейський костюм.
У спогадах про нього читаємо:
«Тут на вулицю виходив він у чорному сюртуку і кашкеті або чорному капелюсі. Сюртук його постійно був застібнутий, і зза галстука не було видно комірців сорочки».
Втім до казино на Театральній площі він інколи заходив «у кишинівському архалуці і фесці».
Подеколи городяни бачити зовсім іншого Пушкіна.
«Волосся у нього… було коротко підстрижене під гребінку чи навіть… поголене…»
Ось так, зовсім порізному виглядав поет.
Лише через три роки після Одеси з’явилися портрети Олександра Сергійовича.
Портрет Пушкіна не народився у Ореста Кіпренського раптом, як плід щасливого озаріння. Він був підготовлений усією блискучою портретною галереєю художника.
Орест Кіпренський з цілковитим усвідомленням своєї відповідальності перед нащадками взявся до роботи. Художник міг знати поета у ще доліцейський період, коли родина Пушкіних жила у Москві і спілкувалася саме з тим колом передової дворянської інтелігенції із яким так зблизився майстер пензля.
Цілком можливо, що і Пушкін з дитинства був начутий про талановитого вітчизняного живописця. Кіпренський написав у Москві цілу галерею чудових портретів! Першим документально підтвердженим свідченням знайомства Олександра Пушкіна з творчістю Ореста Кіпренського вважається написаний у травні 1818 року вірш «К портрету Жуковского». Про художника він згадує і в Одесі, звертаючись до столичних друзів.
Виглядає цілком переконливо, що поетичні рядки, – «ты вновь создал, волшебник милый, меня, питомца чистых муз» можуть означати: художник не один раз портретував поета. У Петербурзькому приватному зібранні зберігається робота, на думку дослідників, пензля Ореста Кіпренського.
Та залишимо ці міркування для фахівців.
1827 року під час сеансів між портретистом і портретованим встановилися теплі, відверті, дружні взаємини.
Любимец моды легкокрылой,
Хоть не британец, не француз,
Ты вновь создал,
волшебник милый,
Меня, питомца чистых муз, –
И я смеюся над могилой,
Ушел навек от смертных уз.
Себя как в зеркале я вижу,
Но это зеркало мне льстит.
Оно гласит, что не унижу
Пристрастья важных аонид.
Так Риму, Дрездену, Парижу
Известен впредь мой будет вид.
Кіпренський писав портрет, розпочавши клопотання про нову поїздку до Італії. На цей же час припадає спроба виїхати у «чужі краї» і самого Пушкіна. Та сподівання на закордон були марні.
