Жителі селища Саврань Юлія Хамутинська та Володимир Дацько мають незвичайного домашнього улюбленця – цапка Малиша, який живе з ними вже вісім місяців. Справа в тім, що Малиш – дике козенятко. Юлія й досі пам’ятає той травневий день, коли їй зателефонували з лісу знайомі. Вони попросили якнайшвидш приїхати до них.
Коли жінка прибула на місце, то побачила новонароджене козеня, яке безпорадно лежало під деревом. Юля, побачивши його, одразу без вагань вирішила забрати цапка додому. Вона була впевнена, що козеня виживе, бо в неї є кози, молоко яких було таким необхідним для немовляти. Так як цапок був ще зовсім маленьким, то його й назвали Малишем. Годували улюбленця козячим молоком з ложки. Коли він трішки підріс, купили соску з пляшечкою, з якої козеня залюбки висмоктувало все молоко до останньої краплини. Малиш довго не міг ходити, тож жінка, йдучи сапати на город, садовила Малиша в картонну коробку й брала його із собою, аби не сумував і був під наглядом. Потроху Малиш набрався сил і став на ноги. Зараз цапок себе прекрасно почуває. Його хазяйка, жартуючи, розповідає, що, коли вона порається по господарству, він слідом ходить за нею.
Взимку у Малиша було улюблене місце – він постійно лежав під деревом на снігу. Лише за сильних морозів він був змушений покинути його і йшов ночувати на сіно до кіз. Це дуже розумна, дружелюбна, ніжна й довірлива тварина. Хазяйка увесь час розмовляє з улюбленцем, і він добре її розуміє. Варто жінці тільки назвати його ім’я, як він уже уважно слухає команду хазяйки. Цапок дуже любить бігати поза городами. Тутешні мисливці порадили Юлії зав’язати Малишові на шию яскраву стрічку, аби здалеку було видно, що це свійська тварина. Жінка так і зробила. Але виявилося, що Малишу не сподобався червоний колір, бо він весь час знімав з шиї червону хустинку. Тоді господарі прилаштували йому на шию зелену стрічку, з якою цапок змирився і вже навіть звик до неї.
Всюди Малиша супроводжує Каштанка, яка без нього ні кроку не ступить, де б він не був. Достатньо його тільки покликати, як цапок разом із Каштанкою мерщій біжать на подвір’я. Також його вірними і надійними друзями є собачка Лота і коти Тимко та Мурка, які завжди з ним граються. Нещодавно Малиш розбив собі лоба. Для того, щоб рана загоїлася швидше, Лота вилизує йому поранене місце. Спостерігаючи за тваринами, починаєш розуміти, що означає справжня дружба.
Малиш дуже любить людей, особливо дітлахів. Полюбили його і внуки жінки, які літом завжди гралися з ним. Коли вони телефонують бабусі, то в першу чергу запитують про Малиша. В окрузі всі знають про козенятко, тому погратися до нього приходять і сусідські діти. Цапок любить, коли його пригощають чимось смачненьким. Найбільше йому до вподоби горіхи, кукурудза та яблука. Спробували його годувати й ми. Спочатку цапок, підійшовши, з великою обережністю по одному брав з долоні горіхи, а потім звик до нашої присутності і вже навіть сам лестився й просив ласощі. А коли ми вже зібралися додому, то Малиш, як справжній джентльмен, провів нас до редакційної машини.
