Олександр Кравець: «У «Народного бюджету» – справді народна основа»
До виборів у Верховну Раду залишилися лічені дні. Політологи свого часу проаналізують особливості виборчої кампанії в Україні, і зокрема, в Одеській області. До речі, у її плині чимало критичних стріл було випущено на адресу програми «Народний бюджет». Чому так сталося? Із цим запитанням ми звернулися до депутата обласної ради, заслуженого економіста України, академіка Академії економічних наук України Олександра Кравця.
– Олександре Семеновичу, чому опоненти чинної влади так політизують питання «Народного бюджету»? Розраховують на відгук у виборців? Логіка в цьому є – адже влада у будь–якій країні не часто користується великою любов'ю народу…
– Відповім Вам по–одеському, запитанням на запитання: а чому Ви цьому дивуєтеся? Ми давно вже звикли до жорсткої, а іноді й шаленої критики. Найчастіше несправедливої.
– Але, передусім, критика – дійовий інструмент демократичного суспільства. По–друге, кожен політик вибудовує лінію поведінки, керуючись конкретними особливостями даної території, де, зрозуміло, завжди можна знайти недоліки.
– Думка стара, але вірна: критика має бути конструктивною. Повірте, що, як економіст, я дуже уважно аналізував саме економічну складову програм різних політичних сил. У багатьох випадках вони містять загальні фрази. Звичайно, обиратимуть люди. А народ у нас мудрий. Він уже давно перестав вірити обіцянкам і дивиться на те, що конкретно робить той або інший кандидат. І тут не вистачить агітаційних матеріалів або подачок у вигляді продовольчих пайків. Жителі області бачать, як ремонтуються дороги, школи, лікарні, споруджуються нові дитячі майданчики, стадіони. Усе це, як то кажуть, можна помацати руками. І замислитися про свій вибір. Повторюю – обирати будуть громадяни, ніхто нікого не примушує.
– Лунають голоси, що «Народний бюджет» відіграє роль виборчої технології, що це метод особливого впливу на електорат…
– Я вже не раз говорив про те, що програма Партії регіонів «Народний бюджет» – це перша за всю історію України спроба сформувати обласний бюджет саме так, як це має відбуватися за канонами економічної науки. І заслуга її ініціатора – губернатора Одеської області Едуарда Леонідовича Матвійчука – саме й полягає в тому, що він розірвав хибне коло, коли показники обласного, районних і навіть селищних бюджетів формувалися виходячи із накреслень Центру. Бюджет 2012 року сформований «знизу». Люди самі вибирали, що для них важливіше.Згадайте, які пристрасті кипіли на зборах! Хіба при цьому жителі сіл і міст думали про прийдешню виборчу кампанію?! Звісно, ні! І заявляти, що заохочення ініціативи громад – це «адміністративний ресурс», несерйозно і, вибачте, нерозумно.
Дійшло до того, що до розряду горезвісного «адмінресурсу» потрапив навіть «Народний медогляд». Але ж це перша за майже чверть століття масова диспансеризація жителів районів області, завдяки якій понад 550 тисяч чоловік одержали можливість безпосередньо за місцем проживання перевірити стан власного здоров'я, проконсультуватися у провідних лікарів. У тисяч обстежених виявили хвороби, які треба терміново лікувати, і їм надали таку можливість. Як зазначив губернатор Едуард Матвійчук, «Народний медогляд» – «це сотні врятованих людських життів, десятки тисяч людей, які повернуться до нормальної роботи». Де тут політика, скажіть? Дивна логіка у критиків. Адже могли ж представники «помаранчевого» табору, коли вони були при владі, провести такий дуже важливий захід? Могли. Але не провели. Коли ж нинішня влада зробила реальні кроки – прозвучали обвинувачення, мовляв, «використовується адмінресурс»...
Одному відомому класикові політичної боротьби належить крилатий вислів: «Дуже далекі вони від народу». Хоча написані ці слова сто років тому, але як актуально звучать сьогодні! Адресую їх тим, хто просто критикує владу, а не поїхав у віддалене село і не запитав – потрібен людям той же медогляд чи ні? Не запитав, як вони ставляться до «Народного бюджету»? Люди – не сліпі, вони бачать, хто реально робить для них щось корисне, допомагає у важких ситуаціях, а хто просто звинувачує, не маючи можливості протиставити нічого конкретного.
– Тож давайте поговоримо про конкретні речі. Той же класик стверджував, що факти – річ уперта.
– Давайте подивимося, що вже зроблено в межах «Народного бюджету». Виділено на потреби охорони здоров'я 163 мільйони гривень – небувала сума за останні роки! Це дозволило придбати 756 одиниць медичного устаткування, почати реконструкцію дванадцяти і капітальний ремонт 126 об'єктів медицини, закупити 43 машини «швидкої допомоги». Тепер – про систему освіти. Споруджуються 10 нових шкіл на 4 тисячі місць і 12 дитячих садків, на початок навчального року школи регіону одержали 885 комп'ютерів. Турбота про здоров'я великих і маленьких наших співгромадян проявляється і в іншому – триває спорудження 16 стадіонів.
Говорячи про життєзабезпечення регіону, не можна не згадати, що виділено 1,8 мільярда гривень на благоустрій, газифікацію, водопостачання населених пунктів, ремонт і будівництво доріг. На виконання програми «Безпечна Одещина» спрямовано 12 мільйонів гривень, і правоохоронці вже одержали 40 одиниць автотранспорту, спеціально обладнаного для патрульно–постової служби. І це – тільки частина того, що зроблено в межах «Народного бюджету». При цьому ще раз хочу підкреслити: усе виходить із потреб, визначених як першочергові самими жителями сіл, селищ і міст. У «Народного бюджету» – справді народна основа.
А тепер давайте поставимо нашим опозиціонерам дуже просте запитання: що, власне кажучи, заважало їм запустити проект, аналогічний «Народному бюджету»? Такий проект, який би реально допоміг великій кількості людей?
– Ну, на це є проста відповідь: чинна влада не допустила б нічого подібного…
– Так, аргумент цей видасться вагомим. Але тільки на перший погляд.
Давайте уявімо собі, що до якого–небудь села представники опозиції привезли лікарів, щоб ті провели медичне обстеження його жителів – за типом «Народного медогляду». Хто із сільських або селищних голів ризикнув би заборонити цю акцію на тій підставі, що її провадять опозиційні партії?! Хіба що політичний самогубець, оскільки авторитет такої людини у односельців негайно впав би, як кажуть, нижче плінтуса…
– У кожному разі, спробувати провести таку «альтернативну» акцію слід було. Так чи інакше, резонанс був би забезпечений. Чому ж опозиціонери не наважилися?
– Дозволю собі процитувати відомого політолога Михайла Погребинського, який зауважив, що «опозиція зараз здатна тільки на ультиматуми і не може створити власну програму дій, оскільки не має стратегічного плану розвитку країни». Це думка політолога. А я, як економіст, лише нагадаю, що нинішні опозиціонери, вони ж колишні керівники, довели економіку країни до рекордного падіння внутріш–нього валового продукту, стрімкого знецінювання гривні й зубожіння значної частини населення. Це ті самі уперті факти, підтверджені офіційною статистикою. Але ж у наших опонентів були всі повноваження, щоб реально змінити життя людей на краще. Не вдалося.
І отут хочеться сказати про патріотизм. У нашій області живе близько 2,4 мільйона чоловік, здебільшого – це люди з освітою. На Одещині діють кілька сот громадських організацій, і нехай далеко не всі вони проявляють активність, однак реально можна вести мову про тисячі активістів і волонтерів. Впевнений: ці люди з радістю підтримали б будь–які корисні соціальні акції, якби вони були організовані опонентами чинної влади. Ось це поле для вирощування гідних місцевих кадрів, що знають область і вникають у проблеми окремих громад! Так, на це пішли б роки. Але зате не довелося б везти кандидатів з інших регіонів…
Хочу повторити ще раз: громадяни підтримують тих, хто допомагає їм реальними справами. Не ті зараз часи, щоб розраховувати на бунти й політичні завихрення, не той народ. Люди набагато мудріші від деяких політиків.
Олександр Галяс
Де є порозуміння влади та громадян…
За останні кілька років проблема питної води із розряду другорядних у багатьох населених пунктах вийшла на перше місце. Поступово падає рівень цілющої вологи у колодязях, а цьогорічна спека окремі висушила до критичного рівня. Тому в межах проекту «Народний бюджет» в Іванівському районі планується ввести в експлуатацію майже 20 об’єктів водозабезпечення.
Червонознам’янка – один із населених пунктів району, де найвищий відсоток забезпечення якісною питною водою. Тут налічується 10 діючих свердловин, довжина водогонів – майже 37 кілометрів, вода подається 980 абонентам. Основна частина водогонів замінена на пластикові, відремонтовано артезіанські свердловини.
А втім при формуванні «Народ–ного бюджету» на 2012 рік громада села запланувала продовжити роботи щодо поліпшення водозабезпечення. Нещодавно тут встановлено башту Рожновського на 25 кубічних метрів, завершено заміну водогону по вулицях Садовій та Привокзальній. На 1,8 кілометра мережі витрачено 120 тисяч гривень із бюджету розвитку сільської ради, по 600 гривень з двору збирала громада. Відтепер якісна питна вода надходить іще до 80 домогосподарств.
Добре попрацювали на цих об’єктах робітники місцевого приватного підприємства «Богач» та ТОВ «Агрошляхбуд».
– Наші зусилля спрямовані на те, аби люди почувалися комфортно, – зазначив Червонознам’янський сільський голова Іван Войников. – Працюючи для людей, ми спільно виконуємо завдання Президента України та уряду щодо поліпшення добробуту сільських мешканців і вживаємо заходів, аби чиста вода була у кожній оселі. Де громада згуртована, там можна вирішити будь–яку проблему.
Лариса ТОКАР, Іванівський район
