Строгою, урочистою та сумною була експозиція виставки «По той бік межі» у єврейському культурному центрі «Бейт Гранд», присвячена пам'яті загиблих у період Холокосту.
Ганебною плямою в історії людства є масове знищення євреїв, що жили в Німеччині, на територіях країн – її союзників і на окупованих фашистами землях. Холокост – одна з найжорстокіших форм геноциду ХХ століття. Цілеспрямований намір цілком стерти з лиця землі цілу націю призвів до загибелі понад половини євреїв Європи та близько третини єврейського населення світу.
На відкритті виставки були начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Владислав Станков, голова Одеської регіональної асоціації євреїв – колишніх в'язнів нацистських концтаборів Роман Шварцман, колишній партизан, згодом удостоєний почесного звання «Праведник народів світу» Василь Волошин.
Як сказав директор музею «Холокост» в Одесі Павло Коз–ленко, який готував матеріали для експозиції, виставка присвячена тим, хто рятував! І тим, хто вижив! Було чимало людей, які допомагали євреям ховатися, ховали їх у себе, ризикуючи інколи своїм життям. На стендах є дані про стовпи, що стояли в селах, із написами: «Ті, хто ховає євреїв, будуть повішені на цьому стовпі». Є витяги з наказу окупантів, що вимагають від усіх доносити про місце перебування євреїв, – по суті ж стати співучасником їх винищування.
– Що змушує людей зраджувати? – запитують врятовані, родичі, просто небайдужі до глибинних питань людської природи люди. – Почуття заздрості, помсти, моральна деградація чи бажання вислужитися? Жадібність штовхає людей на підлість, зрадництво та злочин.
Таким чином, це виставка про тих, хто опиняється по інший бік межі від зрадництва.
Звучали слова вдячності тим, хто допоміг вижити євреям, – сусідам, однокласникам, а іноді й незнайомцям. Їх вимовила, зокрема, одна з урятованих – одеситка Людмила Тимченко. Така допомога стала найвищим актом людинолюбства, говорить вона. Недаремно тих, хто рятував, удостоєно почесного звання «Праведник народів світу». Багатьох уже немає серед живих. Їхні могили доглядають вдячні нащадки врятованих, як надгробки своїх рідних.
У художньому аспекті тему розкриває низка картин, написаних одеським художником Станіславом Желобнюком.
