Герой із Саврані

Містечко Саврань розташоване на правому березі річки Південний Буг у гирловій  частині його притоки річки Савранки. Колись воно було прикордонним пунктом Польщі з боку Очакова, у ХIХ – початку ХХ століття – містечком Балтського повіту Подільської губернії.

Саме тут 8 лютого 1913 року народився майбутній Герой Радянського Союзу Юхим Матвійович Березовський. Сім’я жила бідно. Дитячі спогади зберегли тільки те, що спали в хаті на дошках, і увесь час хотілося їсти. 

Основним заняттям єврейського населення містечка того часу були ремесла і торгівля. Євреям належали чотири крамниці аптечних товарів, два готелі та два лісові склади, млини, а також олійня, 

66 крамниць і магазинів. 

Мати померла, коли Фімі виповнилося п’ять років. Батько був інвалідом через проблеми з хребтом. З шести років хлопчик залишився без батьків, ріс безпритульним, у дитячих будинках довго не затримувався, вважав за краще гуляти  по світу. У школі не навчався, спочатку освіти не мав ніякої, життя пізнавав практикою. Поневіряючись, наш герой опинився у Донбасі, у місті Костянтинівці, де влаштувався працювати на пляшковий завод. 

Пізніше, закінчивши фабрично-заводське училище, працював на заводі шліфувальником. У 1935 році був призваний в армію і служив в 80-му артилерійському полку у Донбасі. Після армії Юхим закінчив курси електромеханіків і працював електромеханіком на Донецькій залізниці. Початок війни застав Юхима у Москві, де він заочно навчався у залізничному технікумі імені Андрєєва і складав іспит за останній курс.

У серпні 1941 року Березовський подав заяву й добровільно пішов на фронт. Він потрапив до 240-ї дивізії 3-ї армії Брянського фронту і розпочав війну у Підмосков'ї. Був командиром відділення розвідки у 692-му артилерійському полку. За проявлений героїзм Юхим Матвійович був нагороджений медаллю «За відвагу». 

У боях під Сталінградом Юхима призначають командиром вогневого взводу артилерійської батареї. В боях за Сталінград він одержує орден Червоного Прапора, а  після перекидання на Курську дугу стає командиром батареї. В одному з боїв Березовський був поранений. Після Курської дуги бере участь у боях за Київ.

За всю війну наш герой був поранений п’ять разів і кілька разів контужений. У госпіталь відмовлявся їхати – завжди лікувався у своїй санчастині і воював далі.

28 вересня 1943 року серед перших у полку Юхим Матвійович подолав річку Дніпро біля села Лютеж (Вишгородський район Київської області), підтримав вогнем підрозділи у боях за утримання і розширення плацдарму. 

З нагородного листа від 8.12.1943 р.:

«…Огнем батареи т.Березовский нанес следующие потери противнику: убито до 250 солдат и офицеров, уничтожено два 75 мм орудия, 5 пулеметов, подавлен огонь трех арт. и 4 минбатарей, подбито 3 танка и отбито 11 контратак противника. Достоин присвоения звания Героя Советского Союза».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, старшому лейтенантові Юхиму Матвійовичу Березовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його бойовий шлях тривав у Карпатах, Румунії, Австрії. Перемогу Березовський зустрів у Празі.

Після війни Юхим Матвійович 22 роки був начальником станції автоматики і телемеханіки на Донбасі, пізніше переїхав до Москви, де працював на електротехнічних заводах з виробництва залізничної автоматики.

Ю.М. Березовський – учасник Параду Перемоги 1945 року у Москві, кавалер орденів Леніна, Червоного Прапора, Олександра Невського, двох орденів Вітчизняної війни I ступеня, ордена Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки. До свого столітнього ювілею він не дожив трохи більше року, помер 19 грудня 2011року у Москві.

Ми пишаємося своїм земляком, який героїчно боровся за визволення нашої Батьківщини і шануємо його пам'ять.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті