Разом з навалювальними і насипними вантажами, що прибувають у порти, потрапляють також сотні тисяч тонн пилу: не лише видимого, але й незримого, так званого «летючого». А з ним – осілі на пилинках пар і гази, шкідливі для здоров'я, зокрема людей, що живуть недалеко від портів, стверджує керівник Центру небезпечних і фумігованих вантажів УкрНДІ медицини транспорту, доктор медичних наук, професор Євген Білобров.
Проблема вантажів, що піднімають куряву, починається з кордонів України
Потенційна екологічна небезпека, яку породжують вантажі, починається від українського кордону. Такі навалювальні вантажі, як вугілля, грудкова сірка, мінеральні руди, залізорудні концентрати, що довозяться зазвичай у напіввідчинених вагонах, при русі поїзда на відрізку шляху приблизно 500 км втрачають до 10 відсотків своєї ваги за рахунок вивітрювання пилу. Він забруднює не лише ландшафт, але й осідає на територіях залізничних станцій, сіл і міст.
Крім цього, пил деяких транспортованих вантажів, наприклад, сірки, приховує небезпеку загоряння у процесі руху поїзда. Кілька пожеж, що виникли з цієї причини, мали місце у 2004 – 2007 роках у Луганській області, при проходженні через місто Маріуполь у порт. Від потоків розплавленої сірки горіла навіть навколишня рослинність. На жаль, на ці «пилові» проблеми нерідко просто закривають очі.
Невидима, але дуже шкідлива
У 2011 році «Одеські вісті» писали, що екологічна ситуація, викликана летючим пилом, стрімко загострюється в кінцевих пунктах доставляння: у портах.
– Грейферне перевантаження сірки, наприклад, може супроводжуватися навіть вибухами сіркового пилу у суднових трюмах. Подібні випадки ставалися в портах Маріуполь, Іллічівськ, Керч. Там же спостерігалася стихійна міграція пилу у напрямку міста. Його хмари містили високотоксичні гази сірководню, сірчистого і чадного газів. До небезпечних курних вантажів слід додати ще зернові, а також макуху, шріт, гранульовані висівки. Так, їх перевозять у закритих вагонах-хоперах. Але при навантаженні на судна в атмосферу потрапляє дрібний дисперсний зерновий пил, полова, остюки, – говорить Є. Білобров.
Загалом курні вантажі небезпечні на будь-якому технологічному етапі перевалювання. Щоправда, портовиків повинні охороняти від їх шкідливого впливу надійні засоби індивідуального захисту. А от поширення пилу за межі санітарної зони і потрапляння у житлові будинки біля портів є справжнім лихом.
Багаторічні дослідження ДП «Український НДІ медицини транспорту» показали, що летючий пил згубно впливає на слизові оболонки очей, порожнину рота, шкірний покрив, а головне, на дихальну систему. Курним повітрям, самі про це не підозрюючи, дихають на вулиці перехожі, серед яких пенсіонери, вагітні жінки, діти. Потрапляючи у житло, летючий пил осідає на підвіконнях, обідніх і кухонних столах, у спальнях, комірчинах із продуктами. Пилові хмари можуть займати за обсягом десятки тисяч кубометрів і переміщуватися на великі відстані. Як же бути?
Дорого І... неефективно
– Методи боротьби із цим явищем часто допотопні, – говорить Є. Білобров. – Час «перезавантажити» наукове мислення, змінити виробничі уявлення і зрозуміти, що найкращий захист від впливу будь-якого пилу – його нейтралізація. Провадити цю процедуру потрібно безпосередньо у порту. Практика струминного поливу курних вантажів зі шлангів – не ефективна. Вантаж тимчасово покривається захисною кіркою, але вона ламається при захопленні грейфером. І пил під утвореним панциром знову розлітається в усі боки.
Характерно, що цьому не перешкоджають ні дощ, ні туман, ні сніг. У зимових умовах полив вантажу перетворює його на моноліт. Нарешті, рутинний метод поливу штабелів призводить до витікання тисяч тонн дорогоцінної води в каналізацію.
«Запечатка» пилу усередині вантажу
– Суть сучасної концепції пилопригнічення, розробленої в УкрНДІ медицини транспорту, полягає в блокуванні пилу усередині маси навалювальних вантажів. Це досягається шляхом пронизуючого зрошення аерозолем, який обов'язково містить клейку речовину хімічної або біологічної природи. Зрозуміло, святе правило: такий пилоблокатор жодною мірою не повинен впливати на організм людини, навколишнє середовище і впливати на товарну якість вантажів, – говорить Є. Білобров. – Відбувається скріплення, буквально «запечатування» вантажу і властивого йому пилу всередині нього самого. При цьому на поверхні його часточок утворюється вологонепроникна плівка, що охороняє від висихання протягом місяця.
До таких «бальзамів для блокування»
Є. Білобров відносить перевірений у портах Маріуполь, Южний, Миколаїв українсько-голландський реагент «Ново-Даст». Але щоб розпорошувати його у вигляді дрібнодисперсного туману, потрібні додаткові генератори («Даст-Босс», США, «Ган», Чехія та ін.). Універсальним же біоблокатором пилу є вироблений в Україні препарат «Ліпосам» (виробництва «БТУ-Україна»).
Такий науковий підхід поліпшить умови праці докерів і моряків, збереже повітря від забруднення і вирішить питання безпеки мешкання для жителів припортових міст.
