– Знаєте останні новини? – звертаються одне до одного мешканці Миколаївки-Новоросійської, – кажуть, що незабаром Хаджидерське водосховище віддадуть сільраді. І люди зможуть без перешкод підходити до водойми, посидіти там з вудкою або освіжитися ставковою водою. Головне, орендар більше не має права нам цього забороняти. А гроші за оренду водосховища підуть до бюджету сільради…
Гостра зацікавленість селян щодо зазначеної теми цілком виправдана. Сторожке ставлення до підприємців із Біляївського району, які протягом останніх років використовували водосховище для риборозведення, виникло не на пустому місці. Встановлені ними правила виявилися надто жорсткими для місцевих жителів, які десятиліттями звикли користуватися благами водойми. Орендарі пильно охороняли водосховище від цікавих і любителів поласувати свіжою рибкою. Задіяні для роботи місцеві рибалки зберігали таємницю про все, що діялося на ставку, та про розміри фінансової винагороди. Зате охочі до пересудів селяни поширювали чутки про тисячодоларові зарплати й рейдерське захоплення водойми біляївськими підприємцями…
А нині жителі обговорюють нещодавно ухвалений Закон «Про аквакультуру». Він регулюватиме взаємини місцевих і центральних органів влади з господарюючими суб'єктами, які працюють в галузі аквакультури (риборозведення) у внутрішніх водоймах, внутрішніх морських водах і в морській акваторії України.
Саратський район оточений суходолом з усіх боків і до моря виходу не має. Ось чому ухвалений Закон великою мірою зацікавив районне керівництво й ті сільради, на територіях яких розташовані внутрішні водойми. Зокрема, те саме Хаджидерське водосховище. Ця водойма загальною площею 560 га розташована на землях трьох суміжних сільських рад: Миколаївсько-Новоросійської, Успенівської й Кривобалківської. І кожна з них має законні підстави покористуватися за її використання.
«Давно тут сидимо…»
Близько півтора десятка років риборозведенням на даному водосховищі займалося ЗАТ «Одесарибгосп». Однак за цей період спроби врегулювати питання надходження орендних грошей до бюджетів різних рівнів успіхом не увінчалися. Лише одного разу Кривобалківський сільський голова Валентина Венгеровська, яка має сильний і рішучий характер, зуміла через суд залучити до сільського бюджету 2793 гривні 91 копійку як фіксований податок за 2006 рік. Інші сільські голови, наслухавшись жахів про рибну мафію та «крутий столичний дах», навіть не намагалися виступити проти біляївських підприємців. І тільки 2006 року питанням глибоко зацікавилася Саратська районна рада.
Як сталося, що підприємці з іншого району так довго господарювали в Саратському районі, не обтяжуючи себе орендними відносинами? Ця вельми тривала історія почалася в листопаді 1996 року. Тоді Саратська райрада на 9-й сесії XXII скликання ухвалила видати держакт Одеському обласному виробничому рибокомбінату на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 560 га, зокрема на території Миколаївсько-Новоросійської (124 га), Успенівської (245 га) та Кривобалківської (191 га) сільрад. Далі належало укласти орендні відносини. Але цього не сталося. Тим часом, озброївшись сесійною ухвалою і держактом, нові господарі засукали рукава вище й почали освоювати ставок. Через чотири роки в пошуку бюджетних грошей депутатський корпус виявив помилку попередників. І скасував на черговій сесії райради ухвалу про передання 560 га землі в постійне користування Одеському облрибокомбінату. Підстави для цього, крім відсутності оренди, були достатні. Коли облрибокомбінат в особі Біляївської рибодільниці (згодом ЗАТ «Одесарибгосп») домовлявся використовувати Хаджидерське водосховище, саратцям наобіцяли добра повен мішок! А саме: упорядкувати греблю водосховища, береги засадити водоохоронним лісозахистом і відкрити крамницю для продажу свіжої риби за пільговою ціною населенню в райцентрі Сарата. На жаль, на той час нічого біляївці виконувати не квапилися. Не кажучи про гроші за оренду водного дзеркала. Тим часом на сполох ударили жителі сіл, прилеглих до водосховища. Воно розлилося, змінило обриси і зруйнувало полишені будинки на нижній вулиці Миколаївки-Новоросійської. Присадибні ділянки селян теж виявилися частково підтопленими. Через засолонцьованість ґрунту врожайність на них значно знизилася.
Отже, своєю ухвалою від 2 лютого 2001 року № 153 Саратська райрада планувала запхати в рамці неретельного орендаря. Але за три місяці прокуратура дану депутатську ухвалу опротестувала. Питання знову «зависло» до 2006 року, коли депутати на чолі з тодішнім головою райради Іваном Райновим спробували розірвати закляте коло орендних неплатежів. Неспокійні береги Хаджидерської водойми відвідала комісія, а в Саратській РДА пройшов круглий стіл, за яким гострі виступи намагалися згладити керівництво Саратського району й голова правління ЗАТ «Одесарибгосп». Але знову десь «дуже нагорі» клацнули пальцями, спрацював таємний механізм, і печать мовчання лягла на вуста причетних до цієї скандальної теми.
Спроба номер…
Вкотре про орендні перспективи заговорили зараз – новий Закон «Про аквакультуру» і Бюджетний кодекс спричинять «перезавантаження» дивних відносин.
– Ще в липні 2008 року Саратська райрада зверталася до облради з проханням посприяти в урегулюванні питання щодо земельної ділянки 560 га, – говорить голова Саратської районної ради Віктор Чемерис, – адже район постійно зазнає значних економічних втрат. За десять років – з 1996-го по 2006 рік вони склали понад півмільйона гривень. У 2007 році по оренді Хаджидерського водосховища ми втратили 84 тисячі гривень. Тоді ж було визначено середню плату по району за гектар орендної водної площі в розмірі 150 гривень. У 2010 році ми недоодержали близько 54 тисяч гривень. Зазначу, що за минулий період Біляївська рибдільниця реформувалася, змінювала форму власності. Інакше кажучи, сьогодні вона є підприємством, правових відносин з яким щодо використання водосховища Саратська райрада ніколи не встановлювала. У ситуації, коли законодавство дозволяє орендним грошам залишатися в бюджетах сільрад, необхідно, щоб кожен квадратний метр працював на благо громади. Ми дуже сподіваємося, що під час наступної зустрічі з біляївськими підприємцями нас, нарешті, почують, щоб знайти перспективний і прийнятний формат відносин у межах нового законодавства.
