– Ох, скільки риби ми ловили раніше в нашому ставку! А яка вона була! Одного разу, десь у сімдесятих, виловили рибину вагою 38 кілограмів, – із захопленням розповідає Валерій Куріцин. – Одразу навіть не змогли продати її, а потім приїхали люди з Березівки і купили на весілля.
Інші цікаві розповіді я почула від старожилів села Ряснопіль, де один із найбільших ставків у Березівському районі. Ще 20-30 років тому ця водойма була набагато повноводішою, але з роками водяне дзеркало зменшується. Проте не всіх селян така тенденція лякає, бо пам’ятають, як у 90-х роках ставок був висох зовсім, але згодом відновився.
Сільська молодь навіть не уявляє, що село може колись залишитися без ставка. П'ятнадцятирічний Олександр Панасюк полюбляє рибалити. Він розповів, що влітку біля ставка багато і дітей, і дорослих; хто купається, хто рибалить.
Наразі цей водний об’єкт не має господаря, але є плани щодо передання його в оренду. Селяни хоча й розуміють, що орендар потрібен, але відверто побоюються такого кроку. Кілька років тому, коли господарював приватник, вони отримали неабиякий досвід. А як новий орендар заборонить їм користуватися ставком? Таке вже траплялося. Водночас, якщо за ставком не доглядати постійно, він може просто зникнути.
Більшість ставків у районі вже давно пересохли. Звісно, значну роль у цьому відіграли кліматичні умови, але позначилася й безгосподарність. Так, понад десять років тому жителі села Демидового залишилися без ставка. Численні опади підняли рівень води, і греблю прорвало. Чи можна було тоді врятувати водойму? Певно що так, але не було кому зайнятися цією справою. Селяни вже були й не мріяли про відродження водойми. Але надію вселив депутат обласної ради, керівник сільгосппідприємства «Чеське» Василь Швець, який вирішив відродити ставок.
– Це мій рідний край, я змалку пам’ятаю ставок, ми купалися там. Він ніколи не пересихав. Я розумію, як він потрібен громаді, – говорить Василь Сергійович.
Три дні працювала техніка: вантажівки, екскаватор, бульдозер, трактори; робітники під керівництвом депутата відновили зруйновану греблю та почистили дно. Василь Сергійович взяв на себе всі витрати, лише пального було витрачено майже 400 літрів. Є в планах керівника й розчищення джерел.
Кілька років тому В. Швець проводив роботи щодо відновлення другого ставочка, який неподалік, але поки що води туди не набралося.
– Глибокий був ставок, ми гарну рибу ловили, мали де напувати худобу, – досі згадує демидівчанин Віктор. – На наших очах день за днем водяне дзеркало поволі зменшувалося та зникло зовсім.
Подейкують селяни, що вода зникає через неправильне розорювання земель навколо ставків. По коментар звертаємося до начальника відділу Держземагентства в Березівському районі Сергія Дідура. Як він пояснив, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок прибережних захисних смуг водних об’єктів на даний час немає. Його не виготовлено через брак коштів у бюджеті. Але при цьому норми щодо розорювання земель поблизу ставків не порушуються.
Протягом останніх років через зміну клімату рівень води істотно впав не лише в річках, озерах і ставках, а й у колодязях та артсвердловинах. Тож зараз слід працювати над тим, щоб зберегти водні ресурси. Наприклад, керівник сільгосппідприємства «Чорногірське» Віктор Гришаков багато років доглядає за сільською водоймою – розчищає, укріплює греблю, зариблює... Тож будьмо господарями…
