Півстоліття тому в Одеській області налічувалося 45 озер і лиманів, понад 1100 річок загальною довжиною близько 8 тисяч кілометрів. Зокрема три великі водні артерії – Дунай, Дністер і Південний Буг, шість середніх – Кодима, Когильник, Кучурган, Тилігул, Чичиклія, Ялпуг. Інші – Савранка, Великий і Малий Куяльники, Сарата, Хаджидер і низка інших – малі, які здебільшого в теплу пору року пересихали. З них 217 маленьких річок, 55 водоймищ, 15 лиманів і понад 800 ставків належали до водного фонду області…
Торік розпорядженням голови Одеської обласної ради Миколи Пундика з метою забезпечення раціонального використання водних об'єктів місцевого значення й гідротехнічних споруд було створено спеціальну робочу групу на чолі з першим заступником голови облради Миколою Тіндюком.
– Згідно з приблизними розрахунками, якщо з кожного гектара водної гладіні водойм місцевого значення в нашій області збирати по 400-500 гривень арендної плати, то бюджети місцевих рад зможуть одержати загалом до 50 мільйонів гривень на рік, – прокоментував ситуацію на зустрічі з власкорами «ОВ» Микола Пундик. – А зараз збирають ледь більше двох мільйонів. Скажу щиро – в багатьох випадках ясно видно корупційний слід. З усім цим потрібно було розібратися.
Як повідомив заступник начальника управління з питань природокористування Микола Дрьомов протягом трьох місяців члени робочої групи виїжджали до районів, вивчали проблеми водних об'єктів і гідротехнічних споруд, уточнювали їхню кількість, перевіряли наявну інформацію про них і їхніх користувачів. Таким чином, за уточненим даними, на території 13 районів є 310 водойм, що значаться в реєстрі водних об'єктів місцевого значення, 149, або 33 відсотка від їхньої загальної кількості, пересохли. Придатними або умовно придатними для використання визнано 158 водойм загальною площею 3 тисячі 547 гектарів. Найбільша їх кількість – у Біляївському, Овідіопольському, Комінтернівському та Роздільнянському районах. Підкреслимо, йдеться винятково про водойми, що належать до водного фонду області, без урахування водних об'єктів загальнодержавного значення.
– Миколо Івановичу, наскільки ефективно використовуються водойми, передані в оренду для ведення на них господарської діяльності?
– З допомогою органів місцевого самоврядування було встановлено, що понад п'ятдесят водойм мали своїх користувачів. Водночас далеко не всі суб'єкти господарювання виконували умови оренди, багато хто, оформивши договір, полишав водойми напризволяще. Значною їх частиною користувалися самовільно або на підставі договору оренди земельної ділянки під водоймою, без оренди самої водойми, що суперечить вимогам українського законодавства.
Крім того, було встановлено, що багато ставків уже втрачені як об'єкти водокористування. А деякі, що висохли років двадцять-тридцять тому, залишалися на обліку районних відділів Держкомзему як землі, зайняті водою. Наприклад, значна частина ставків у Березівському, Великомихайлівському, Роздільнянському та Ширяївському районах уже не підлягають відродженню.
– Які причини деградації водних об'єктів?
– Їх декілька. Наприклад, у Біляївському і Овідіопольському районах водойми припинили своє існування у зв'язку зі скороченням площ зрошуваного землеробства, бо живилися й наповнювалися винятково за рахунок втрат води в системах меліорації. Для інших фатальними обставинами стали скорочення кількості опадів та збідніння та замулювання підземних джерел. Водночас фахівці дійшли висновку, що сорок чотири ставки загальною площею понад п'ятсот гектарів можна відновити, розчистивши дно та відкривши підземні джерела.
– Миколо Івановичу, наскільки наша область забезпечена цим природним ресурсом? Чи досить його для побутових і господарських потреб?
– На жаль, не досить. І пояснюється це тим, що Одещина посідає одне з передостанніх місць в Україні за обсягами водних ресурсів у перерахуванні на одного жителя. При цьому спостерігається надзвичайно високий рівень антропогенного навантаження на водозабори основних річок і озер. Так, за обсягами скидань забруднених стічних вод ми посідаємо шосте місце в країні. Недостатньо в нас і підземних вод. Їх частка в загальному споживанні становить не набагато більше десяти відсотків. Близько вісімдесяти відсотків питної води надходить із поверхневих джерел. При цьому централізованим водопостачанням охоплено тільки близько шістдесяти – шістдесяти п'яти відсотків населення області. Жителі понад ста населених пунктів частково або цілком досі користуються привізною водою.
– Зараз багато говориться про екологію, забруднення довкілля. Як «хімізація» всієї країни позначилася на водних об'єктах?
– За наявним даними, найбільше підземних джерел із доброякісною водою є на півночі та в центрі області – у Савранському, Балтському, Котовському, Березівському, Любашівському та Роздільнянському районах. В артезіанських свердловинах південних районів спостерігається досить високий вміст хімічних речовин, зокрема хлоридів, сульфатів натрію, солей твердості та сірководню. У воді окремих із них виявлено підвищений вміст фторидів.
– Наскільки я знаю, робоча група обласної ради розробила рекомендації та програму щодо впорядкування використання водних об'єктів місцевого значення. Що змінилося на краще відтоді?
– Проблеми цих водойм постійно перебувають у полі зору депутатів обласної ради. Наприклад, торік було передано в оренду юридичним і фізичним особам 16, у поточному – ще шість водойм місцевого значення. Загалом же в оренді перебувають сорок три водні об'єкти загальною площею тисяча п'ятсот сімдесят гектарів. Таким чином, від господарської діяльності на них до обласного бюджеу мають надійти понад шістсот тисяч гривень, або втричі більше, ніж на початок нинішньої каденції.
– Які зміни очікуються у сфері водокористування?
– З першого липня поточного року набуває чинності Закон України «Про аквакультуру». Ним передбачається, що орендодавцями водних об'єктів будуть сільські, селищні, міські ради (в межах населених пунктів) і районні державні адміністрації за їхніми межами. А їх передання в користування здійснюватиметься за договорами оренди земель водного фонду. При цьому орендна плата за водний об'єкт не звільнятиме від орендної плати за земельну ділянку під ним. Методику ж визначення розміру плати за орендовану водойму розробляє Мінприроди. Слід також звернути увагу на те, що надання водних об'єктів в оренду здійснюватиметься винятково на земельних торгах.
