Чому люди стали менше читати? Як привабити людину до книги? Які нові виклики, що з ними зіштовхуються книга та книговидавництво? Ці питання незмінно звучать у плині щорічної виставки-форуму «Українська книга на Одещині», яка проходить в Одеській національній науковій бібліотеці ім. Горького.
– Зараз суть питання не тільки в тому, чи є книжка в бібліотеці. Адже з'являються нові технології, розвиваються інші види одержання інформації, – говорить генеральна директорка ОННБ ім. Горького Ольга Ботушанська. – Значення та роль книги в житті людини – так питання стоїть сьогодні. Розвиток культури, підтримка інтелігенції неможливі без книги. Ми повинні зробити її потребою для людини.
Письменник Богдан Сушинський упевнений, що книжок на українському ринку не бракує, і навіть навпаки:
– Сьогодні в Україні виходить неймовірна маса книжок! Чому? Бо всі районні, приватні друкарні одержали право їх видавати. Але що вийшло? Якщо у вас є гроші, ви можете зліпити все, що у вас є, кожен із нас може видати зібрання плодів власного розуму або божевілля в будь-якій друкарні. Я називаю це «літературним самогоноварінням».
Б. Сушинский відзначив, що однією з найістотніших проблем є відсутність кваліфікованих кадрів у подібних друкарнях – літературних редакторів, коректорів, рецензентів.
Благо, для останніх у межах виставки-форуму засновано премію «Дебют». Читачі надсилали свої рецензії на книги, які надійшли до бібліотеки за рік. Найкращі рецензенти цього року: перше місце дісталося Ларисі Кондрашовій, друге – Станіславу Кінці, третє – Юлії Зіньківській.
Не менш важливим «храмом літератури» є книгарні, але ціни там, як відомо, вельми «кусаються».
– Якщо раніше була підтримка держави, то зараз це приватний бізнес і, властиво, книжка дорожчає, – відзначила хазяйка «Книгарні-Кав'ярні» Галина Дольник. – Приватник змушений платити чимало за оренду приміщення, а книга повинна бути в центрі міста – не де-небудь на околиці. Книгарні зараз масово закриваються в Києві, Львові, інших містах. Тому ми переходимо до інших засобів читання, як наприклад, планшети. Але я впевнена, що книжку вони не замінять.
Нагадаємо, що середньостатистичний українець торік купив книжок на 2,5 долара, разом із російськими виданнями – на 8-9 доларів; росіянин придбав книжок на 19 доларів. Для порівняння: поляк у середньому купує книжки на суму 45, француз – на 65, німець – на 150 доларів.
Як відзначив президент української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, становище книги залишається стабільно стагнаційним. Попри те, що показники минулого року вважаються рекордними: 62 млн книжок із загальною кількістю назв 26 тисяч. Значна їх частина – держзамовлення на підручники для школи, яких понад 12 млн. Вони не є учасниками ринкових відносин, а поширюються безкоштовно серед учнів шкіл. Ринкова книжка купується українцями в межах 34-36 млн примірників.
– Необхідно, щоб українці зрештою згадали, що людину роблять її знання, вміння, її інтелект, освіта. Адже у нас дещо зміщені в останній період акценти, коли вважається, що і владу, і посаду, і кар'єру роблять не розум, а зв'язки та гроші, – підкреслив О. Афонін. – Тому книга для більшості українців стала на нинішньому етапі чимсь таким як лижі для папуасів. Вони не вбачають у ній потреби. Таку потребу потрібно знову створювати всіма можливими способами.
Видавець із Луцька Дмитро Головенко також вважає, що основною проблемою української книги та видавництва є відсутність читача.
– Якщо споживачеві не потрібна книжка, то у продавця, хоч там позолоттю покривай букви, нічого не вийде. Ми дійшли до межі, коли 50 відсотків наших співвітчизників просто не читають. Інша половина читає по одній-дві книги. І взагалі українець витрачає на рік близько трьох євро на книжки, тобто 30 гривень. Не кожен розуміє, що це вигідне вкладення в себе, у своє самовдосконалення, що купити книжку – це підвищити свій рівень, стати конкурентоспроможнішим, цікавішим для роботодавця, – відзначив Д. Головенко.
