– Наступного року зірок буде більше, – пообіцяла журналістам на підсумковій прес-конференції IV Одеського міжнародного кінофестивалю його президент Вікторія Тігіпко.
Але й цього року не можна поскаржитися на те, що кінематографічні знаменитості проігнорували Одесу. Режисери, актори, продюсери, чиї імена добре відомі в усьому світі, протягом фестивального тижня представляли свої фільми, давали майстер-класи, спілкувалися з глядачами й журналістами.
«Гра в правду»
Елементи романтичної комедії та соціальної драми поєднала в собі картина Віктора Шамірова «Гра в правду». Фільм про дружбу та про випробування, які готує людям доля.
Представляли його Гоша Куценко й Ірина Апексимова.
– Ми всі хотіли замолоду кимось стати і згодом кимось не стали. Не в усіх здійснилося те, про що мріяли. І це драма нашого життя. Точно так само й у героїв нашого фільму. Але завдяки тому, що в картині дві люблячі людини зустрілися, життя попри все триває, – сказав Гоша Куценко.
Він подякував одеситам за теплий прийом фільмів Віктора Шамірова з його участю «Вправи в прекрасному» і «Зі мною ось що діється», які демонстрували на ОМКФ у 2011 і 2012 роках. Нинішня прем’єра для актора особлива – у залі був, як висловився Гоша Куценко, «хрещений батько» його кінокар’єри актор Юрій Кузнецов.
А колишня одеситка акторка Ірина Апексимова сказала:
– На цій сцені відбувалося чимало хорошого для мене. Я дебютувала тут, і потім моє життя, моя акторська кар’єра склалися досить вдало. Фільму бажаю, щоб його доля склалася не гірше за мою акторську.
Найочікуваніший фільм
Журналісти, акредитовані на кінофестивалі, мали можливість зустрітися з творчою групою одного з найочікуваніших фільмів ОМКФ-2013 – «Географ глобус пропив». Картина стала подією року в Росії, здобувши Гран-прі та приз за найкращу чоловічу роль на фестивалі «Кінотавр». «Географ» став переможцем і
ОМФК-2013, а актор Костянтин Хабенський одержав приз за найкращу чоловічу роль.
Фільм знято за мотивами роману Олексія Іванова. Це історія про не дуже вже молодого чоловіка, колись перспективного біолога, який через різні обставини не зміг реалізувати себе у своїй професії й перетворився на безробітного, що захоплюється тепер переважно спиртними напоями. Щоб заробити бодай якісь гроші для родини, він оформляється вчителем географії до звичайної пермської школи…
Валерій Тодоровський, який став продюсером фільму, планував сам зняти цю стрічку, але за його визнанням, на якомусь підготовчому етапі просто «перегорів»:
– Повага до історії залишилася, а запал зник…
Олександр Велединський створив свій фільм.
– Книжка в чомусь жорстка та провокаційна, але любов автора до своїх героїв відчувається, – сказав Олександр. – Читаючи сценарій, працюючи над картиною, я розумів, що ті, хто колись бачив «Польоти вві сні та наяву» з Олегом Янковським у головній ролі, зняту в 80-ті роки, знайдуть схожість між персонажами нашої й тієї картини. Так, у чомусь вони схожі (криза 40-річних), але різниця, безумовно, є. І вона хоча б у тому, що наш герой не скаржиться на життя, він по-своєму навіть щасливий…
«Не намагайтеся розуміти все однозначно»
Кіра Георгіївна Муратова, режисерка фільму «Вічне повернення», який справив досить сильне враження на глядачів, зізналася журналістам, що не любить говорити про свої картини:
– Я взагалі люблю бути присутньою незримо, читати, слухати, але не сперечатися.
На її думку, все що хоче сказати режисер, він говорить у своїй роботі, а вже справа глядачів і кінокритиків говорити про те, що вийшло.
Режисерка, сценаристка і акторка, що одержала за фільм «Астенічний синдром» «Срібного ведмедя» Берлінського МКФ-1990 і стала того ж року членом журі Венеціанського кінофестивалю, лауреатка премії «Ніка», Кіра Муратова зняла свій новий фільм із дуже життєвим сюжетом. Герої картини – чоловік і жінка, колишні однокурсники, що прожили своє життя в різних містах і зустрілися після багатьох років розлуки. У фільмі використано музику Земфіри…
– Мені подобається те, що вона робить. Вона співає про те, про що всі говорять і думають, але якось «паралельно», поруч, – сказала Кіра Муратова.
Найвдалішим визначенням своєї кінострічки режисерка вважає думку одного із західних кінокритиків: «Цей фільм – як танець».
– У кіно, у мистецтві загалом, не намагайтеся розуміти все однозначно та прямолінійно – упретеся в глухий кут, – порадила кінокритикам і журналістам, що пишуть про кіно, Кіра Муратова.
«Ми дуже сумні люди»
Режисер Майкл Вінтерботтом і продюсер Ендрю Ітон представили фільм «Король Сохо». Картина заснована на реальній історії про скандальний світ Поля Реймонда, засновника імперії «джентльмен-клубів» і еротичних журналів.
– Сумна історія, – говорить Майкл Вінтерботтом. – Вона не дає відповідей, а навпаки – запитує. Про те, наприклад, що таке мораль, як у таких умовах виховувати дітей тощо. Я роблю те, що цікавить і турбує мене. Я нічого не хочу навчити й тим більше не хочу пояснювати глядачам, як їм слід реагувати на ту чи іншу картину. Мені подобається, коли глядач втручений в історію, а не поглинається нею. Важливо, щоб люди могли міркувати й самі робити висновки…
Головну роль у картині зіграв актор Стів Куган. Виконавиці низки жіночих ролей працюють у тих самих клубах, про які, власне, йдеться:
– Про цю індустрію вони знають із власного досвіду, – пояснив Майкл Вінтерботтом.
Він пояснив також і причину своєї «режисерської всеїдності»:
– Мені було б нудно створювати фільми одного жанру! Це ж так весело – зробити невигадливу комедію, а вже через рік – серйозне кіно. Мій вибір, скоріше, хаотичний.
Солідарний з режисером його друг і колега, продюсер Ендрю Ітон:
– Ми просто нудні люди, і нам подобається так вносити розмаїття у своє життя.
Примітно, що Ітон продюсирує всі фільми Майкла Вінтерботтома, їхні дружба та співпраця почалися ще навіть до легендарного «Джуд».
Кіно – це нескінченний робочий будень Вінтерботтома. У вільний час, зізнався режисер, він не дивиться фільми – ні свої, ні чужі. Удома вмикає новини й намагається більше часу проводити з близькими людьми.
***
Кінофільм «Майор», який глядачі ОМКФ подивилися в межах «Тижня російського кіно», представила лауреат премій «Чайка» та «Московські дебюти», виконавиця головної ролі Ірина Нізіна.
Ця кінодрама одержала позитивні відгуки на Канському кінофестивалі, викликала бурю суперечливих емоцій у Сочі та здобула відразу три нагороди на Шанхайському МКФ.
Сюжет другої повнометражної картини Юрія Бикова (перед тим були короткометражна робота «Начальник», ігрова стрічка «Жити») злободенний: майор поліції Сергій Соболєв поспішає до пологового будинку до дружини, у якої має народитися така довгоочікувана ними дитина, але швидко їдучи по трасі, він збив хлопчика на переході, і від цієї миті для нього починається інше життя…
– Мені дуже радісно, що наш фільм показують саме тут, в Одесі, – зізналася Ірина, що приїхала до міста свого дитинства.
Обговорюючи з журналістами тему вибору людини, що опинилася в непростих життєвих ситуаціях, акторка поділилася своїми переконаннями:
– Найголовніше, передусім не втратити чесність стосовно себе та світу.
«Мені близька загадкова російська душа»
– Дуже люблю російську культуру, російську літературу… Чехова, Тургенєва, Достоєвського… – зізнався журналістам після прес-показу фільму «Дівчина та смерть» (спільне виробництво Нідерландів, Німеччини й Росії) голландський режисер картини Йос Стеллінг.
«Дівчина та смерть», за словами режисера, – це ода романтизмові XIX століття.
– Фільм непростий, у ньому ми боролися зі спокусою ввести багато гумору – таким був наш вибір. У картині бере участь ціле сузір’я російських акторів: Сергій Маковецький, Рената Литвинова, Леонід Бічевін, Світлана Світлична, – відзначив Йос Стеллінг. А потім розповів про те, як з’явилася ідея кінострічки: – Одного разу я переглянув дуже старий, один із найулюбленіших мною в зовсім іще юному віці, німецький фільм про кохання. І раптом зрозумів, що взагалі-то картина ця пуста й дурна. Проте я згадав свої незабутні почуття, які викликала вона в мене в ті далекі роки. І мені захотілося зробити фільм, який зміг би викликати у глядачів такі ж сильні враження, як тоді в мене, але щоб він був глибший і осмисленіший. Найцінніше для людини – це спогади, і треба намагатися зберігати пам’ять живою. Кіно – єдиний вид мистецтва, який може грати з часом. Епіграфом фільму можна було б узяти чудові рядки російського поета Олександра Пушкіна «Я мить чудову пам’ятаю». Мій фільм – про спогади, які живуть своїм життям і вічно зберігають кохання.
Дві години фільму – це і є одна дивовижна мить. Саме завдяки поезії – за допомогою томика віршів Пушкіна – головні герої фільму долають мовний бар’єр, ділячись одне з одним найтаємничішим.
Також Йос зізнався, що його улюблений твір – «Гравець» Федора Достоєвського. А що стосується кулінарних уподобань, то Стеллінгу подобається грузинська кухня. А от українська не для нього: «занадто жирна».
Акторка Сильвія Хукс, що знялася в одній з головних жіночих ролей фільму, – нечастий гість на будь-яких кінофестивалях через свою величезну зайнятість не тільки в кіно, але й у модельному бізнесі. Але для ОМКФ Сильвія все-таки час знайшла:
– Я щаслива, що приїхала до цього міста, – сказала вона.
А на запитання про вибір між кар’єрами топ-моделі й акторки відповідь була такою:
– Мені подобається бути перед камерою, розповідати глядачам якусь життєву історію. Кіно – найближчий мені вид мистецтва.
«Поки ще жива»
На ОМКФ приїхала й частина знімальної групи російського фільму «Поки ще жива» у складі режисера Олександра Атанесяна, продюсера Родіона Бутка й акторів Катерини Волкової та Олександра Асташонка. Зйомки фільму проходили в Одесі. Кінокартина стала останньою роботою в повнометражному кіно актора Андрія Паніна.
Режисер Олександр Атанесян добре відомий як прихильник жанрового кіно. На його думку, кіно може бути будь-яким, аби тільки не було нудним.
Для Олександра Асташонка ця роль стала першою в повнометражному кіно. Коли сценарій картини був іще в роботі, на роль одеського музиканта планували запросити репера Ноггано або Олексія Воробйова. Але доля розпорядилася інакше. Про Андрія Паніна, який трагічно загинув у березні цього року, Атанесян сказав, що він був тим актором, якому режисер надсилав сценарій і попросив самому вибрати собі роль... Панін знявся майже в усіх фільмах Атанесяна…
– Смерть у кіно – це метафора, а не насолода сценами вбивств, – так відповів відомий своєю «кровожерливістю» режисер на запитання про те, чому так багато трупів у його фільмах. Також зізнався, що йому було дуже приємно й легко працювати з акторами Одеського російського драматичного театру, задіяними в багатьох епізодах:
– Нехай це лише епізоди, але багато які з них стали пам’ятними.
«Фільми збирають у прокаті мільйони завдяки людській дурості»
Величезну цікавість у журналістів і слухачів літньої кіношколи викликав приїзд на ОМКФ культового сербського режисера Еміра Кустуріци. Він розповів про свою нову роботу, ставлення до сучасного кінематографу та культури, музичну кар’єру й тонкощі режисерської майстерності.
Зараз Кустуріца працює над своїм новим фільмом «Кохання та війна», у центрі якого – історія кохання на тлі боснійської війни. Головну роль закоханого ченця він зіграє сам, а його партнеркою за фільмом стане неперевершена Моніка Белуччі. Ідея картини виникала у режисера, коли він знімав короткометражну стрічку про ченця – авторську варіацію міфу про Сізіфа. Кустуріца в подробицях переказав сюжет фільму й описав окремі сцени, підкресливши значення метафор у його картинах. Через те, що в сучасному кіно часто втрачена здатність до метафори, відбувається підміна майстерності технічністю, і це, за словами Кустуріци, найбільше турбує його, режисера. Як він висловився, фільми збирають у прокаті мільйони завдяки людській дурості, а знімаються вони, ґрунтуючись на високому рівні техніки й зоряних іменах. Саме тому, вважає Кустуріца, фестивалі – це величезні події для світу кіно, бо саме тут представлені незалежні картини, які важко знайти на великому екрані. Титулований кінематографіст відзначив, що досить складно поєднувати режисуру й акторство, особливо виконуючи ключову роль.
«Любов і війна» – перша робота режисера за останні п’ять років. Така тривала перерва пов’язана з музичною кар’єрою Кустуріци, а також із новим форматом кіновиробництва, на який режисер довго не міг переключитися.
– Якщо в тебе є сильне переконання про мораль, конфлікт, героїв і антигероїв, то ти завжди будеш сучасним, – відзначив режисер.
