Про те, що до дитячо-юнацького футбольного клубу «Одеса» іде набір, довідалася випадково. Син-першокласник приніс зі школи запрошення, у якому говорилося про те, що діти 2003 – 2008 років народження можуть записатися на футбол. Палке бажання сина зайнятися грою мільйонів підштовхнуло довідатися про це докладніше.
«Заняття відбуватимуться на навчально-тренувальній базі ФК «Одеса», було сказано у брошурці. База розташована на Пересипу. (2-й Заливний провулок, стадіон «Торпедо», якщо говорити точніше). Це – робітничий район, який дуже давно славився так званим вуличним футболом. Надані самі собі діти (батьки на заводах з ранку до вечора) після школи до темряви ганяли м’яч, де лише це було можливо. Зараз же молоді люди (навіть пересипські) віддають перевагу трохи іншому дозвіллю.
Ах, Пересип…
Семирічний син, який порвав пару кросівок і один шкіряний м’яч у прагненні самостійно відпрацювати подачу кутового, заявив, що готовий прийняти у гру ще когось. Вирішив запросити сусідських хлопчиків-близнюків, на рік старших за нього. Яким же був його подив, коли вони відповіли відмовою. Аргумент – «ніколи займатися дурницями». Як поділилася їхня бабуся Зінаїда Миколаївна, у якої вони, власне, і проводять вихідні дні, онуків нічим не можна виманити хоча б у двір.
– Вдома батьки обмежують їм доступ до комп’ютерних ігор. От у мене вони й відводять душу, доки тато з мамою на другій роботі трудяться, – говорить сусідка.
А тим часом, на вулицях діти (їх, до речі, чимало) займаються здебільшого далеко не спортом.
Одного разу буденного вечора моя сусідка – Евеліна Ісааківна (чиє меццо-сопрано важко поплутати з іншим) голосила на всю вулицю. Виявилося, що саме за її будинком підлітки-дев’ятикласники вирішили обпалити прогумований мідний провід, вирішивши у такий спосіб заробити: здати на металобрухт відносно дорогу мідь…
Сплав досвіду та молодості
Але повернемося до дитячо-юнацької спортивної школи. Як з’явилася ідея її створення? На це та інші запитання погодився відповісти директор новоствореної школи Віталій Тищенко.
– Ви, напевно, знаєте, що було ухвалено рішення щодо призупинення членства ФК «Одеса» у складі професійної футбольної ліги. Ми розформували першу команду і вирішили сконцентрувати увагу на підростаючому поколінні. Тому й було ухвалено рішення відкрити групи для семирічних-восьмирічних підлітків. Як тільки-но інформація поширилася, до нас надійшло багато заявок від школярів та їхніх батьків, молодих людей. Довелося формувати команди за віковими групами до 1997 року випуску загальноосвітніх шкіл. До слова, наші гравці 1997 та 2000 років випуску гратимуть на першість України у першій лізі. Ми братимемо участь в обласних змаганнях та в першості міста.
– Після розмов з керівниками деяких спортшкіл складалося враження, що в навчально-спортивному середовищі дві проблеми: тренери і стадіони. Який стан справ із цим у вас?
– Наш тренерський склад – це сплав досвіду та молодості. У нас працює дуже багато колишніх футболістів. Це Сергій Ткаченко, Валентин Полтавець, Геннадій Щекотилін, Дмитро та Андрій Пархоменки, Олександр Козакевич, ваш покірний слуга і багато інших відомих футболістів.
Сьогодні майбутні футболісти займаються на двох майданчиках. Один з них вкритий штучною травою, другий – справжньою.
– Чи існують якісь критерії, за якими ви відбираєте дітей?
– Знаєте, ми ставимо перед собою два завдання. Перше – виховати гарних футболістів. Друге завдання – оздоровлювати дітей. Ми хочемо забрати їх з вулиць, щоб вони росли в гідному колективі. У команді в них розвивається відчуття ліктя, почуття патріотизму, відповідальності та дружби. Усе це формує і розбудовує колектив. Двері нашої школи відчинені для всіх дітей.
– Для того, щоб вступити до вашої школи, необхідно…
– Написати заяву, заповнити анкету. Учням початкових класів потрібна ще довідка від дільничного терапевта, що дитина може відвідувати заняття футболом. Решта дітей щороку проходять обстеження на базі Одеського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру.
– Як справи зі спортивною формою учнів?
– Клуб закуповує форму на всі вікові групи. Ми видаємо учням єдину форму з розцвіткою та емблемою клубу.
– Проблеми на шляху створення школи, напевно, були?
– Я так не сказав би. Було ухвалено зважене рішення. Єдине, у чому ми сумнівалися – чи набереться стільки дітей. Однак, дітей зараз стільки, що, як бачите, довелося відкривати нові вікові категорії для них. Також з нетерпінням чекаємо, коли закінчиться облаштування третього майданчика. Планується, що він буде зі штучним покриттям. Сподіваємося, у жовтні діти вже тренуватимуться на ньому.
Розумієте, ми лише розгортаємося, розганяємося, так би мовити. Тренери звикають до команд, і навпаки. На цьому етапі ніхто з них про проблеми не говорить. Але, якщо хочете, запитайте в них.
Поговоримо через… 45 секунд!
Головний тренер ФК «Одеса», колишній тренер професійних команд «Одеса», «Дністер», російського клубу «Сахалін» Андрій Пархоменко саме проводив тренування на великому майданчику.
– Із задоволенням відповім на всі запитання, але через сорок п’ять … секунд, – по-футбольному лаконічно відгукнувся Андрій Вікторович, не зводячи очей з хлопців, що перебували на полі.
– Треную за методикою, яку розробляв протягом десяти років для підготовки професійних футболістів, – говорить головний тренер. – Хоча зараз ми працюємо в аматорському футболі. Готуємо хлопців із прицілом на відродження професійного футбольного клубу «Одеса».
– Своєрідний крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед?
– Це зроблено лише для того, щоб гідно захищати честь нашого міста на різних рівнях.
Прізвище тренера молодшої групи також відоме серед любителів футболу – двічі бронзовий призер Чемпіонату України у складі донецького «Металурга», фіналіст Кубка України у складі київського ЦСКА Сергій Ткаченко. Він сам захотів тренувати малюків.
– Мені дуже подобається працювати з дітьми. У цьому віці малюки сприймають тренування, як уроки фізкультури, але й прагнуть набратися навичок вже зараз. Уважно дивляться, як грають старші діти, як тренер демонструє майстерність. Намагаються повторити усе й одразу. Доводиться повторювати, що кожному доброму тренуванню повинна передувати не менш інтенсивна розминка. Але, дивлячись на них, розумію, що футбол – це та сила, яка здатна відтягнути цих дітей від комп’ютера, небезпек вулиці та багатьох інших неприємних речей.
Підтверджує це й подружжя Мурадян.
– Спочатку ми привели сюди старшого сина Арсена. Йому дуже сподобалося. Захопився й молодший Артем. Він ще ходить до дитячого садка, тому ми сумнівалися, чи не зарано. Але як тільки-но довідалися, що оголошено набір, привели. Тепер сини кожну вільну хвилину грають у футбол: у дворі, на майданчику, в квартирі. Хлопці тепер мріють стати відомими футболістами.
Крок назад зроблено. Хоча навряд чи можна назвати навчання та фізичний розвиток дітей якимось відступом. У жодному разі, побажаємо, щоб це «па» перетворило футбольне «танго» ФК «Одеса» на переможне дійство, яке принесе славу не лише учням, але й тренерам, які вкладають в них досвід власних досягнень.
