Цими днями всі охочі мали змогу послухати лекцію одеського історика Володимира Полторака про козаків та їхню роль в історії нашого краю.
Хто такі козаки, знають, мабуть, усі. У школах і в музеях, на телеекранах і в кіно, у книжках і журналах – скрізь можна побачити, прочитати про звитяжних ревнителів християнської віри, про походи та військову славу вірних синів української землі.
Тюркське слово «козак» з’являється в XIII столітті. Тоді воно позначало людину без соціальних обов’язків, тобто деякою мірою вигнанця, але водночас вільного. З кінця XV століття джерела фіксують появу українських (слов’янських) козаків. Ці воїни суворого прикордоння й були прототипами тих козаків, які наприкінці XVIII століття відвойовували землі Північного Причорномор’я від османів і татар.
Але перші сліди козаків біля нинішньої Одеси прослідковуються значно раніше. Ще наприкінці XV століття козаки-провідники брали участь у боях польсько-литовського війська проти татар. Протягом століть вони були чи не єдиною організованою силою, яка намагалася повернути землі Північного Причорномор’я до християнського світу. Лектор навіть провів паралель між іспанською реконкістою та козацькими походами проти татар.
Пізніше на території нинішньої Одеси залишили свій слід різні козаки: Семен Палій та Іван Сірко в XVII столітті неодноразово вступали в криваві зіткнення з татарами, які тероризували території нинішньої центральної України, і часто поверталися дорогою біля двох лиманів з великою здобиччю. У 1709 році ці місця, пустельні й незаселені, проходив, зазнавши поразки під Полтавою, король Швеції Карл XII у супроводі гетьмана Івана Мазепи.
Історія сучасної Одеси починається із широко відомого штурму турецької фортеці Єні-Дунья 1789 року російськими військами під командуванням Осипа Дерибаса. У цій військовій операції активну участь взяли козаки. Причому вони перебували не тільки в складі кінних і піших полків під командуванням отамана Головатого. Генерал Іван Гудович, який здійснював загальне керівництво штурмом фортеці, також був із козацької старшини.
Відгриміли битви, і козацтво як військово-політичний феномен зазнало значних змін. Володимир Полторак пояснив, що історично із Запорізького козацтва виникло Чорноморське, пізніше Кубанське козаче військо. Багато колишніх козаків на славу потрудилися і в XIX столітті. Так, одним із перших проектувальників міста був Андрій Шостак, який склав план забудови, пізніше розширений і доповнений Францем де-Воланом. Першим керівником Одеської митниці став також виходець із козаків Михайло Кириченко (Кир’яков). Першим поліцмейстером був його двоюрідний брат. Значний слід в історії міста залишив рід Скаржинських. За словами Володимира Полторака, нині ці прізвища незаслужено забуті.
Інтерес до козаків прокинувся на межі XIX-XX століть, коли деяка лібералізація царського режиму дозволила здійснювати театральні постановки, займатися історичними дослідженнями. У роки громадянської війни частини українських збройних загонів повернули сучасників до феномена козацтва. У холодному квітні 1944 року козаки в складі Червоної Армії визволяли місто від німецьких і румунських військ.
І зараз цей феномен живе. Безліч організацій і формувань здійснюють свою діяльність на Одещині та в Україні, по-своєму продовжуючи справу славних предків.
