Сьогодні герой нашої постійної рубрики – відомий російський актор Олександр Кузнецов. Його більше пам'ятають за яскравою роботою в радянській картині «Джек Восьмьоркін – американець». Ця назва стала доленосною для Олександра. Він багато років жив в Америці, знімався разом із Сильвестром Сталлоне, Клінтом Іствудом, Памелою Андерсон і багатьма іншими. А сьогодні Кузнецова, крім старих радянських, можна побачити і в нових російських картинах.

В ексклюзивному інтерв'ю «ОВ» артист розповів про свої численні кіноработи, про життя в Америці, творчі плани та багато чого іншого.

– Олександре Костян­тиновичу, традиційне запитання в нашій рубриці – Ваша перша роль у кіно?

– Це було 1981 року – я знявся в епізоді картини «Небесні стежки». Потім була невелика роль у картині «Вітання з фронту» і, нарешті, головна роль у фільмі «Небувальщина». Це музична кінокомедія чудового режисера Сергія Михайловича Овчарова, створена за мотивами оповідання В'ячеслава Шишкова «Водолази». Там моїми партнерами були вже відомі Олексій Булдаков, Ніна Усатова та Сергій Бехтерев.

– Але зоряною для Вас стала роль Джека Вось­мьор­кіна.

– Так, саме з неї почався мій творчий злет – завдяки дуже талановитому режисерові Євгенові Татарському. Фільм знято за повістю Миколи Смирнова «Джек Восьмьоркін – американець». За сюжетом американець приїжджає до СРСР, щоб створити фермерське господарство, але, натхненний ідеями колективізації, долучається до будівничих соціалізму. І що цікаво, ми знімали картину 1986 року, а вийшла вона на екрани тільки в лютому 1988-го, коли вже в розпалі була перебудова й віяв, так би мовити, «вітер перетворень». І роль Восьмьоркіна стала для мене перемінливо-пророчою – мій герой приїздив з Америки до Росії, а я сам на початку 1990-х саме виїхав до США.

– Але до від'їзду встигли попрацювати в Одесі.

– Так, 1988 року в картині, що стала популярною, – «Приморський бульвар». Потім я багато років тут не був. Потім приїхав на третій Одеський міжнародний кінофестиваль. А цього року я вже двічі побував у вашому чудовому місті – спочатку в особистих справах, а потім знову приїхав на кінофестиваль. Погуляв по Одесі, освіжив у пам'яті місця моїх зйомок у «Приморському бульварі», викупався в Чорному морі. Я в прямому й переносному сенсі занурився в ті ностальгічні спогади. Тоді мені пощастило працювати із прекрасними акторами – Ольгою Кабо, Андрієм Градовим, Анатолієм Равиковичем. А маму мого героя зіграла одеська акторка Маргарита Пресич, яка, на жаль, уже пішла з життя.

До речі, після «Примор­ського бульвару» я ще знімався з Ольгою Кабо у двох картинах – «Дві стріли» і в американському фільмі «Той, що біжить по кризі». Звичайно, мені дуже приємно було знову зустрітися з нею, з Анею Назар’євою – зі ще однією партнеркою за «Приморським бульваром».

– Олександре Костян­тиновичу, а як Ви ставитеся до римейків або продовжень нашумілих картин?

– Загалом непогано, але тільки якщо вони зроблені якісно та змістовно. А якщо Ви своїм запитанням натякаєте на те, щоб зняти продовження «Приморського бульвару», то я зізнаюся, що така ідея вже кілька років витає в повітрі. Цілком можливо, в найближчому майбутньому, якщо збереться команда, новий фільм вийде на екрани. Але робити щось дешеве для рекламного розкручування та заробляння грошей ми не будемо.

– Ви згадали Одеський кінофестиваль. Які Ваші враження про нього?

– Я бував на багатьох фестивалях і можу відповідально заявити, що одеський – один із провідних у Європі. Високий рівень запрошуваних акторів, режисерів і конкурсних картин. Хочу сказати, що фестиваль готує високопрофесійна команда на чолі з Вікторією Тігіпко. Із цими людьми приємно працювати. Сподіваюся, що мене ще покличуть, і я охоче відгукнуся.

– А зараз Ви більше працюєте в Росії чи США?

– Більше в Росії, де я не тільки знімаюся в кіно, але й займаюся викладацькою діяльністю. Але я також належу до Гільдії кіноакторів США й іноді літаю на зйомки до Америки.

– До російських акторів у Голлівуді зазвичай не надто привітні й не дають їм головних ролей. Відчули це на собі?

– Усе довелося, як то кажуть, зазнати на власній шкурі. З величезними зусиллями опанував англійську мову на такому рівні, що зміг нормально працювати на майданчику й розуміти всі вимоги режисера та побажання колег. Я багато пропрацював у Голлівуді, навчався на різних акторських курсах, і це дуже добра школа. Але при цьому вважаю, що російська акторська освіта не гірша за американську, хоча має низку серйозних прогалин. Наприклад, жоден актор не одержує тренінгу щодо роботи з камерою, не знає, що таке її рух і поворот. Але під час своїх майстер-класів я розповідаю молодим людям про найголовніше – про таємниці успішного кастингу, про те, як позиціонувати себе на ринку.

– І з ким із відомих американських акторів і режисерів Вам вдалося попрацювати?

– Картин було багато. Ну, наприклад, мені випала честь зніматися у Клінта Іствуда в картині «Космічні ковбої». До речі, він мені якось сказав, що головна перевага від одержання нагороди на церемонії «Оскара» – те, що акторові більше не треба ходити на жодні кастинги. Взагалі я з ним хотів би ще попрацювати з першою ж нагодою та з великим задоволенням. Ще я знімався разом із Памелою Андерсон у фільмі «Особливо поважна особа». Також запам'яталася робота із Джорджем Клуні та Ніколь Кідман у картині «Миротворець». У цій стрічці знімалися Олександр Пєсков і Олександр Балуєв. Завжди цікаво працювати на знімальному майданчику зі своїми земляками.

– Олександре Костян­тиновичу, і наостанок: які у Вас творчі плани?

– Я увесь час у роботі – у нових проектах, більшість із яких, звичайно, пов'язані з кіно. Але крім зйомок, я ще належу до художньої ради при театрі кіноактора у режисера Нікіти Михалкова. Дуже хочу, щоб відомі американські викладачі приїжджали до Росії й передавали свій досвід студентам. Проектів дуже багато, і поки є сили та здоров'я, хочеться встигнути зробити якнайбільше.

Довідка «ОВ»

Олександр Кузнецов народився 2 грудня 1959 року в селі Петрівка Приморського краю.

Закінчив театральне училище імені Щукіна і з третього курсу був прийнятий до трупи театру на Малій Бронній. У 1983 році на екрани вийшов фільм Сергія Овчарова «Небувальщина», де Олександр зіграв головну роль Незнама. Держкіно визнало картину антирадянською й намагалося знищити негатив. Тільки завдяки зусиллям відомого кінорежисера Гліба Панфілова фільм було врятовано.

Картина «Джек Восьмьоркін – американець» (1986 рік) зробила Кузнецова справжньою зіркою радянського екрану.

На початку 1990-х Кузнецов одержав запрошення до двох міжнародних проектів: він знімався в 13-серійному телефільмі «Аляска Кід» і в художньому фільмі «Той, що біжить по кризі», після чого його запросили до Голлівуду. Олександр переїхав до Лос-Анджелеса, успішно знімався в кіно, організував міжнародну школу акторської майстерності «International Actors School».

У 2009 році почав викладати у школі-студії МХАТ.

Знімався в картинах «Скажений автобус», «Пробач», «Беверлі-Хілз, 90210», «Руй­нівник», «Космічні ковбої», «Миро­творець», «Везунчик» і багатьох інших.