Сьогодні в нашій постійній рубриці – інтерв’ю з відомим одеським актором театру та кіно Яковом Кучеревським. Шанувальникам театру він більш ніж добре відомий із численних робіт в Українському драматичному театрі, а також з антреприз «Особливо одружений таксист» і «Ледіс найт». Але сьогодні ми поговоримо з цим чудовим актором про кіно.

– Якове, Ви знаєте, про що я хочу запитати на самому початку?

– Здогадуюся! І вже відповідаю: не пам’ятаю назву картини, її знімав в Одесі англієць, це був фільм про Сергія Ейзенштейна. Я щойно був влаштувався на роботу до театру і знявся в невеликій ролі студента в окулярах у масовці. А по-справжньому мій великий дебют відбувся 2003 року в картині Кіри Муратової “Чеховські мотиви”. Кіра Георгіївна прийшла на одну з вистав і особисто запросила на зйомки, що мені було дуже приємно. І ось після “...мотивів” я майже в усіх її картинах одержував ролі, чим дуже пишаюся.

– А яка з робіт у Муратової улюблена?

– Я б назвав не найулюбленішу, а найоригінальнішу – в короткометражній картині “Лялька”. З Муратовою мені дуже цікаво працювати. Величезне поле для самореалізації! Взагалі у Кіри Георгіївни є дуже незвичайні персонажі в різних картинах, і актору іноді важко визначитися, як їх зіграти. Але я скажу, що той надуманий принцип – “Що безумніше – то краще” – не є основним для тих, хто знімається у фільмах Муратової. Просто вона шукає та втілює на екрані дуже складні персонажі з реального життя, яке до певної міри є безумним.

– У Вашій фільмографії дуже багато російських картин. Яку з них Ви можете назвати найвдалішою?

– Можу виділити картину “Баб­ло”, в якій я знімався разом із відомим актором Романом Мадяновим. Це була дебютна робота режисера Костянтина Буслова. Знімали в Москві. Мені випало попрацювати поруч із дуже хорошими акторами. Я грав бізнесмена Олега, який займається деякими операціями з можновладними міліціонерами.

Потім я приїжджав на прем’єру до московського кінотеатру “Пушкін­ський”. Мені – одеському артисту – було дуже приємно, коли після перегляду ці відомі в акторському середовищі люди підходили з вітаннями. Картина, на мій погляд, – одна з найвдаліших. Її демонстрували в Україні, але в Росії успіх був більший, адже її все-таки знято про життя росіян.

– Ну, і “Ліквідація”!..

– Я знаю, що деякі досі критикують фільм Сергія Урсуляка і кричать: “А де Ви тут бачите Одесу?”. Але особисто мене в цій картині цікавив суто творчий аспект, а правда це чи неправда, – не настільки важливо. Передусім це гарне ігрове кіно. І це, на мій погляд, те найкраще, що зняли про Одесу за роки незалежності. У будь-якому разі для російських туристів Одеса стала ще популярнішою саме після показу там цього серіалу. 

– Ви взагалі багато знімаєтеся в серіалах...

– Так, зараз цей жанр дуже популярний, і серіали дають роботу дуже багато кому – як початківцям, так і відомим акторам. Я знімався в багатьох серіалах і можу виділити, наприклад, шпигунський серіал про “Синдбада”. Його знімали в Петербурзі частинами протягом шести років. Мені пощастило, бо спочатку авторам картини не потрібні були медійні обличчя, і я потрапив у цю хвилю. Я зіграв міліціонера, а головний герой був шпигун на прізвисько “Синдбад”. Починаючи з другої частини в мене вже була не другорядна, а головна роль – чесного “мента”. 

– Кожен актор сподівається, що його найкраща роль попереду. Тому запитаю: що з зіграного найлюбіше серцю?

– Для мене головна, улюблена роль – це та, над якою працюєш цю мить. До речі, користуючись нагодою, я б хотів звернутися до читачів Вашої газети. Зараз у Росії триває робота над фільмом “28 панфіловців”. Ця військова картина розповість про те, як у 1941 році німецьку танкову дивізію на Волоколамському шосе під Москвою зупинили ціною свого життя солдати дивізії генерала Панфілова.

Кіно буде зніматися тільки на народні гроші, і зараз йде збір коштів через інтернет. Уже скидаються найзвичайніші люди, яким небайдужа доля цієї картини і які хочуть побачити гарне кіно, і одесити можуть до них долучитися. Картину мають намір зняти в Петербурзі Андрій Шальопа, який сам написав сценарій, і Кім Дружинін. Вони виступають як режисери та продюсери. Я буду зніматися безкоштовно. Це данина пам’яті солдатам, що віддали свої життя. І, зокрема, данина пам’яті моєму діду, що воював з 1941-го по 1945 рік. 

– А Ви взагалі можете відмовитися від зйомок у якійсь картині – навіть якщо дають добрі гроші? Іншими словами, Ви вже досягли того рівня, коли можете самостійно вибирати собі ролі?

– Знаєте, у мене завжди була можливість вибору. Адже все-таки в кіно мене більше цікавить творча складова, і вона для мене є пріоритетною при виборі тієї чи іншої роботи. Тобто, відповідаючи на Ваше запитання, – просто за гроші я зніматися не буду, мене це не цікавить. Звичайно, рідко, але буває, що змушений зніматися за гроші, адже в мене є родина – дружина і син. Тому, коли йдеться про них, то я вже не перебираю принципами, а заробляю, як і всі чоловіки. 

– Яка у Вас остання кіноробота? 

– Я закінчив зйомки в російській картині Сергія Крутіна “Наші надії”. До речі, там же познайомився з актором Володимиром Вдовиченковим. А зараз поки що не знімаюся, бо не бачу гарних пропозицій. 

– Не можу не запитати про театр. Зокрема, Ви зайняті у двох відомих антрепризних виставах – “Особливо одружений таксист” і “Ледіс найт”. Вони йдуть в Одесі вже майже 10 років, і з успіхом. У Вас там досить оригінальні ролі з відвертими діалогами. Скажіть, а як артист серйозного драматичного театру почуває себе в ролі молодого відчайдушного хлопця, що дуже подобається жінкам?

– Актор мусить уміти перевтілюватися та працювати в різних жанрах. Мені подобається грати в театрі серйозні ролі – і водночас такі комедійні. Так, те, що ці два персонажі – Грег із “Ледіс найт” і Стенлі з “Особливо одруженого таксиста” подобаються одеситкам, я вже відчув. Шанувальниць стало більше. Причім серед них є як молоді дівчата, так і поважні жінки. Але, гадаю, це нормально, адже ми з хлопцями для них працюємо і хочемо, щоб дами хоча б на один вечір відчули себе щасливішими. Виглядає на те, що нам вдається. Наші глядачки переважно виховані та сповна розуму, за що їм велике спасибі. 

– Якове, і наостанок: що Ви можете побажати читачам “Одеських вістей”? 

– Користуючись нагодою, насамперед повітаю всіх із Новим роком. 2014-й буде дуже цікавим і насиченим. Одесити відсвяткують ювілей рідного міста. Хочу, щоб усі ваші читачі завжди були здорові, успішні, щоб посміхалися і, звичайно, щоб частіше ходили до театру та кіно. З Новим роком!

Довідка

Яків Кучеревський народився 3 листопада 1975 року в смт Но­вотроїцьке Херсонської області. Закінчив акторське відділення Дніпропетровського театрально-ху­дожнього коледжу 1999 року.

Актор Одеського музично-драматичного театру ім. В. Василька з 1999 року.

Заслужений артист України.

Працював в антрепризних виставах «Особливо одружений таксист» – Стенлі, «Ледіс найт» – Грег, «Ерміна» – Альфред Бреду.

У фільмографії – понад 30 картин і серіалів: «Порох і дріб», «Ластівчине гніздо», «Життя та пригоди Мішки Япончика», «Мелодія для шарманки», «Оженити Казанову» та ін.