Фекалій повнії... лимани

Серйозні побоювання викликає стан водопостачання та водовідведення в багатьох населених пунктах області. У будь-яку мить їхні «слабкі ланки» можуть опинитися на межі виходу з ладу. Підраховано, що для вирішення даних проблем у регіональному масштабі потрібна сума кілька мільярдів гривень.

При цьому ситуація з водовідведенням значно гірша, ніж із водопостачанням. Так, з 50 великих міст і селищ Одещини каналізовано лише близько третини.

Місто обласного значення Білгород-Дністровський до цієї третини входить. Загальна довжина його каналізаційних мереж становить понад 80 кілометрів. Половина з них зношені або перебувають в аварійному стані. Причому проблемою № 1 залишається самопливний каналізаційний колектор. У зв’язку із цим можна сміливо заявляти, що місто сидить на екологічній бомбі.

У 2011 році на колекторі по вул. Кишинівській відбулася одна з найбільших аварій. Зношені часом залізобетонні стінки колектора обвалилися, за чотири години аварійного скидання до Дністровського лиману (який має статус рибогосподарської водойми і посідає друге місце за виловом риби в Північно-Західному Причорномор’ї) потрапило близько 600 кубів каналізаційних стоків.

Тоді Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря наклала на міське комунальне підприємство «Білгород-Дністровськводоканал» штраф на суму 1,5 мільйона гривень. Щоб уникнути згубних для підприємства санкцій, комунальники зважилися на багаторічну низку судів, зумівши у підсумку виправдатися.

Але нещодавно КП пред’явили черговий штраф у розмірі міль­йон сімсот тисяч гривень. Згідно із претензією Держекоінспекції Чорного моря, прибережні води Дністровського лиману отруюють недоочищені стоки, що надходять із очисних споруд КП «Білгород-Дністровськводоканал». Штраф цілком обґрунтований: дані очисні споруди входять до числа 90% по області, що перебувають у незадовільному технічному стані. Причому це не перший штраф за подібне порушення.

Справді, нормативна робота білгород-дністровських очисних споруд від ідеалу далека. Споруду, що будувалася вісім років, здали в експлуатацію у 1993 році, повністю не завершивши. Її передбачувана проектна потужність могла б досягати 20 тисяч кубометрів на добу.

В тому ж році було частково запущено комплекс, який забезпечив 90-відсоткове очищення стічних вод. До певного часу очищення стоків на діючій міській станції біологічного очищення вважалося задовільним. Але експлуатація комплексу без капітальних вкладень протягом двох десятків років, безумовно, позначилася на її якості. До того ж за цей період стали жорсткішими технологічні та природоохоронні нормативи скидань до водойм.

Згідно із планами проектантів 90-х років, на міські очисні споруди планували переспрямувати стоки із Затоки, Шабо, Бритівки та інших прилеглих сіл. Але повною мірою цього не відбулося.

Так, ситуація із незавершеним будівництвом каналізаційного колектора в Шабо ось уже кілька років балансує на межі екологічної катастрофи. Договір на очищення рідких відходів села Шабо (відповідно до проекту при будівництві Білгород-Дністровських очисних споруджень), сільська влада не переукладає із 2001 року. Десятиріччя рідкі відходи зливалися просто до лиману. Якими виявлялися бактеріологічні та хімічні аналізи води Дністровського лиману в епіцентрі подібних скидань, говорити не випадає. Нарешті, вперше за багато років, у 2014-му на продовження реконструкції каналізаційно-насосної станції в селі Шабо заплановано кошти з Держбюджету на суму 4 мільйони 630,621 тисячі гривень. Після завершення реконструкції стоки шабівського сільського колектору планують перенаправляти на міські очисні споруди.

Окрему розмову слід вести по курортній Затоці, що споконвіку не мала центрального каналізування. Деякі бази відпочинку донині продовжують злочинно приховувати зливальні каналізаційні труби у водах озер Кароліно-Бугазької коси та Шаболату. Далеко не всі сотні кубометрів стоків асенізаторські машини доставляють із Затоки на очисні споруди Білгорода-Дністровського. Як стверджують профільні фахівці, локальні очисні споруди, обладнані на багатьох базах відпочинку, більше годяться для звіту перед контролюючими службами, ніж для очищення. Ефективність їх роботи залежить від цілої низки причин. І, насамперед, від постійної величини навантаження на бактерії, які знищують небезпечні, токсичні складові стоків. Як відомо, ця цифра в певний термін мінлива. У період заїздів і від’їздів відпочивальників вона знижується. Так само неефективно працюють локальні очисні споруди у періоди перенаселення людьми готелів та пансіонатів. Специфічним бактеріям, використовуваним при очищенні, щоб налаштуватися на те чи інше навантаження, необхідно днів п’ять, а то й тиждень.

Не менш катастрофічна ситуація спостерігалася раніше і в Бритівці. Десятиріччями каналізаційний вміст без примітивного очищення стікав по поверхні, потрапляючи до ґрунту і лиману. Сьогодні в цьому селі з’явилася певна інфраструктура водовідведення. Цього року за рахунок фінансів із обласного фонду охорони навколишнього середовища на суму 1 мільйон 194,2 тисячі гривень заплановано реконструкцію двох КНС і Бритівського колектора. Його згодом підключать до міської каналізаційної труби, що аварійно обвалилася і була «підлатана» два роки тому.

– Незважаючи на критичну ситуацію, вихід є, – пояснює начальник КП «Білгород-Дністровськводоканал» Олександр Дукач. – Очисні споруди мають достатні потужності за обсягами і готові сьо­годні приймати стоки Шабо, Бритівки, Затоки без погіршення якості очищення. Єдине ускладнення – це вкрай жорсткі природоохоронні вимоги та нормативи. Тимчасово, до проведення реконструкції Білгород-Дністровської станції біоочищення, їх потрібно затвердити на допустимому рівні. Що стосується наявних грубих природоохоронних порушень, то вони сьогодні відбуваються не з вини нашого підприємства, а через відсутність державних коштів для негайної реконструкції очисних споруд. Інша справа, що вирішення цього суперзавдання має вагому ціну. Проектна документація коштує мільйон 400 гривень, і вона практично готова. Для проведення реконструкції очисних споруд потрібно буде 35-40 мільйонів. Для перекладання колектора по вулиці Кишинівській – ще близько 40 мільйонів. Приблизно 7 мільйонів гривень необхідно для реконструкції міських КНС. Загалом це сума близько ста мільйонів гривень. Але вирішувати проблеми такого масштабу власними зусиллями неможливо. Потрібна допомога обласного і Державного бюджетів. Додатково хочу підкреслити, що сьогодні в певних колах є спроби просунути ідею будівництва очисних споруд у деяких із вищеназваних сіл. Це вкрай неправильно, коли йдеться про раціональне використання природних ресурсів та екологічну безпеку в Одеській області. Розпилення фінансових коштів і спроба точкового вирішення проблем у цьо­му випадку виявиться грубою помилкою.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті