«В прорыв идут штрафные батальоны…»
Режисер-постановник картини Вілен Новак («Вторгнення», «Принцеса на бобах», «Червоні дипкур’єри»), який живе в Одесі, каже, що це був перший в СРСР фільм про штрафників Великої Вітчизняної війни, про батальйони та роти смертників. Дивна назва розшифровувалася просто: «Гу-га!» – замість «Ура!» – кричали штрафники, піднімаючись в атаку.
– У журналі «Дружба народов» за 1987 рік з’явилася повість Моріса Сімашка, – згадував Вілен Новак. – Її герой – хлопець-одесит, що провинився в льотному училищі і посланий під кулі спокутувати провину. Ми тоді багато чого не знали. Про те, як штабісти-висуванці свої тактичні помилки заливали кров’ю штрафників. Як гнав на смерть солдатів і офіцерів загородний загін, що стояв за передовою. Як страшно жили та вмирали військові формування з ув’язнених, покараних солдатів регулярних частин і лейтенантів, відісланих до штрафбатів навіть за хлоп’ячі провини. Було таке правило: «Помилки спокутуй кров’ю». Варварський принцип! Людей посилали на забій, прикриваючись буцімто гуманним розрахунком: місяць служби у штрафбаті дорівнювався до десятьох років в’язниці.
Щоб не «відволікати» глядача знайомими обличчями, Вілен Новак не став запрошувати відомих акторів. Виняток склав лише Андрій Толубеєв, який зіграв капітана штрафроти (Толубеєв надалі став іще відоміший після ролі корумпованого міліціонера в нашумілому російському серіалі «Бандитський Петербург» – прим. авт.). На головну роль був запрошений Олексій Волков, який іще школярем знімався у фільмах «Лідер», «Береги в тумані», «Як стати дорослим».
Знявся в картині й нині популярний актор Олексій Горбунов, який часто приїжджає до Одеси на кінозйомки, а також для участі в міжнародному кінофестивалі.
– Це була моя перша серйозна роль на Одеській кіностудії, – розповів актор. – Я зіграв дотепника Даньківця, який видавав себе за одесита, а потім загинув у бою. Мій учитель Костянтин Степанков говорив мені, що неодмінно треба знятися на Одеській кіностудії. І тут мені вперше довелося приміряти військову форму. Я був дуже гордий! Дуже люблю радянські фільми – такі, як «У бій ідуть самі «старики», «Два бійці», «Балада про солдата». Якщо є час, дивлюся їх досі. Я б охоче ще знявся у фільмі про Велику Вітчизняну. А якщо ще й в Одесі, то це було б подвійно приємно.
Сюжет
«Гу-га» – двосерійна радянська кінодрама, знята за твором Моріса Сімашка 1989 року.
Роки війни. Ташкент. У глибокому тилу триває вишкіл кадрів для Червоної Армії. Молоді курсанти льотної школи знаходять час і для зустрічей з дівчатами, і для бійок із танкістами. Одного разу Борис Тираспольський (Олексій Волков) вирушає на побачення до своєї подруги Тамари (Віра Сотникова) на навчальному літаку. За подібні «заслуги» він і ще двоє курсантів за вироком військового суду етапуються до штрафної роти. Втім, командир підрозділу капітан Володимир Правоторов (Андрій Толубеєв) прихильний до курсантів, що провинилися, а «блатні» нічого не можуть зробити з юнаками, які вже зрозуміли силу солдатської солідарності. Єдина проблема Тираспольського – постійні сутички зі старшиною роти Кравцем.
Ситуація різко змінюється, коли частину перекидають на лінію фронту. Штрафників у буквальному сенсі кидають у болото, напхане мінами, а з тилу їхній бойовий дух вогнем у потилицю «підтримує» загородзагін. Одержавши від командування наказ – силами роти захопити німецький дот, Правоторов піднімає своїх людей в атаку. Штрафники захоплюють дот і в запеклому бою відбивають дві контратаки німців. Тираспольський заміняє тяжко пораненого Правоторова. Після бою командир загородзагону наказує штрафникам здати зброю, і ті в безсилій люті розстрілюють боєзапас у повітря.
