45 років тому на екрани вийшов фільм Одеської кіностудії «Небезпечні гастролі»
Московські критики сприйняли картину в багнети. Сьогодні критичні статті-реліквії зберігаються в Музеї кіно Одеського відділення Національної спілки кінематографістів України.
– У рецензіях майже всі говорили про вульгарність фільму, – згадує директор музею Вадим Костроменко. – Мовляв, режисер Юнгвальд-Хількевич замість того, щоб упровадити своїх героїв у більшовицьке підпілля, показати його життя ізсередини, захопився дамськими ніжками. Ця думка склалася під тиском влади, яка вважала, що канкан означає приниження революції. Картина була знята в жанрі водевілю. Але ніхто не хотів вникати в тонкощі. А тут іще й знамениті куплети про Одесу у виконанні Висоцького… Зрештою стрічка одержала третю категорію – гірше нікуди. Звідси й низькі зарплати всій кіногрупі.
На кіностудію приходили й вдячні листи від глядачів будь-якого віку, навіть від зовсім юних школярів. Тобто народ картину, на відміну від влади, прийняв і полюбив. У Музеї кіно зберігається лист московської глядачки, наближеної до управління Держкінопрокату, де вона зазначає цікаві цифри, які свідчать про неймовірний народний успіх картини: за сім місяців прокату фільм подивилися 27 мільйонів 900 тисяч чоловік. До речі, саме після «Небезпечних гастролей» до 35-річного режисера Георгія Юнгвальд-Хількевича прийшла популярність. І пізніше він зміцнив любов глядача відомими картинами «Д'Артаньян і три мушкетери», «Вище за веселку», «Cезон чудес», «В'язень замку Іф».
– «Небезпечні гастролі» для мене – це насамперед Володя, – розповів в одному з інтерв'ю Г. Юнгвальд-Хількевич. – Проби були просто потрясні, з піснями. Я привіз їх до Москви, в Держкіно. Викликали мене до начальства. І що ж я почув? «Спробуйте інших акторів. Висоцький зніматися не буде. Даємо тобі два тижні». Засмучений, я повернувся до Одеси і продовжив проби. Кожному акторові, що пробувався, щиро пояснював, що хочу знімати тільки Володю, і говорив: «Ви претендуєте на його місце. Зробіть що-небудь, щоб вас не затвердили…». Пробувалися Каморний, Шалевич, Громадський. Справжні класні актори. І вони мені допомогли. Кожен навмисне допускав огріх, на їхньому тлі Висоцький виглядав краще за всіх, – і його затвердили. Але ж саме в ті роки він був у найкрутішій немилості у влади. Коли я почав знімати, секретар місцевого обкому розпорядився не пускати Володю до Одеси. Але ми все-таки оселили його в «Аркадії». І ось, якось у розпалі застілля Висоцький взяв гітару й вийшов на сцену готельного ресторану. І пішло: «Охота на волков», «Протопи ты мне баньку по-белому». Прийшло стільки люду, що навіть видавили вітринне шкло. Але люди зразу зібрали гроші й віддали директорові ресторану. Усе було зроблено тихо й без участі міліції.
