24 квітня у приміщенні обласної державної адміністрації відбулося вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Голова облдержадміністрації Володимир Немировський зазначив, що добре пам’ятає той час.
– Вже тоді можна було оцінити подвиг людей, які врятували наш сьогоднішній світ, – сказав він. – Цей подвиг порівнянний із подвигом наших ветеранів Великої Вітчизняної війни. Завдяки самовідданості та самопожертві рятувальників сьогодні ми є. Хочу сказати велике спасибі всім, хто там був, висловити повагу та вдячність ліквідаторам.
За мужність і героїзм, самовіддані дії та високопрофесійне виконання службового обов’язку, активну участь у ліквідації наслідків катастрофи почесними відзнаками, грамотами та цінними подарунками обласної державної адміністрації були нагороджені ветерани пожежної охорони Одещини: Віктор Марковський – колишній старший майстер газодимозахисної служби загону державної пожежної охорони-2 Одеського припортового заводу, Анатолій Григорук – колишній водій 3-ї самостійної воєнізованої пожежної частини Київського району Одеси, Віктор Шилов – колишній заступник начальника 14-ї підпорядкованої воєнізованої пожежної частини Ізмаїла, Олександр Завадський та Сава Карчев – колишні старші водії 7-ї воєнізованої пожежної частини загону технічної служби Управління пожежної охорони.
Олександр Завадський згадує:
– Під час чергування до нас підійшов начальник і сказав, що потрібно виїжджати на ліквідацію аварії. Я був тоді водієм на насосній станції. Нас приїхало вісім чоловік, фахівців саме з цієї техніки, яка потрібна була в той час. Ми вже знали про сильне радіаційне забруднення, нам видали дозиметри… Найдивовижнішим було дивитися, як вертольоти скидали руді хмари речовин для прибиття радіаційного пилу.
Анатолій Григорук у 1986 році також працював водієм на пожежно-насосній станції. Він згадує:
– Ми подавали воду з рукава річки, яка була поруч, зокрема на дезактивацію. А радіація давить на голову, і відчуття такі, наче пірнаєш під воду на глибину. Я пробув там 10 днів, але цього вистачило, щоб потім щороку проходити обстеження у лікарнях.
А Віктор Марковський, якому на той час було лише 26 років, поїхав працювати лаборантом групи дозиметричного контролю.
– Весь наш 2-й караул пожежної охорони припортового заводу поїхав добровільно, – розповідає він. – Ми пробули там 40 днів і ночей. У нас був 24-годинний робочий день. І коли люди прибували, ми обстежували всі ліжка, приміщення. Якщо щось «фонило», ми це здавали на звалище. Я був на самому реакторі. Моїм службовим обов’язком було першим перевіряти все. Ми приїхали туди і бачили все одразу після вибуху. Я бачив ізсередини конструкції, які розірвалися, маленьких роботів, батискаф, який висів зверху, – дуже страшне враження. Але потім ми вже звикли.
26 квітня, у 28-му річницю трагедії, керівництво міста, області, ГУ ДСНС України в Одеській області, представники громадськості поклали квіти до меморіалу «Одеситам-чорнобильцям».
