Упізнати ворога з голосу

На 5-му Одеському міжнародному кінофестивалі (ОМКФ) відбувся показ української картини «Поводир» (2013 р.) режисера Олеся Саніна, що посіла друге місце за результатами глядацького голосування. Саме Одесі, за словами режисера, випала честь побачити світову прем'єру, незважаючи на численні пропозиції представити фільм на інших фестивалях.

У 1934 році під Харковом органи НКВС розстріляли триста мандрівних кобзарів. На тлі цих подій розгортається дія, у центрі якої – сліпий музикант-бандурист (Станіслав Боклан), який втікає від свого минулого, естрадна співачка (Джамала), закоханий у неї співробітник НКВС (Олександр Кобзар) і американський хлопчик (Антон-Святослав Грін). Цього 10-річного американця, що втратив батька, розшукує НКВС. Хлопчик випадково знайомиться зі сліпим музикантом. І тому не залишається нічого іншого, крім як узяти на себе турботу про хлопчика і зробити його своїм поводирем.

Олесь Санін зняв вражаючу романтичну баладу – драму, орієнтовану зокрема й на західного глядача. У фільмі є видовищні спец­ефекти і масштабні сцени, що так чи інакше нагадують голлівудське кіно. Але це, на мій погляд, не знімає драматизму стрічки, а навпаки, підсилює якість подання матеріалу через сучасні кінотехнології. 

У картині є так звана іс­торична ретроспекція. Чер­во­ноармійці, серед яких молодий кулеметник Воло­димир (Олександр Кобзар), розстрілюють бійців УНР. Один зі страчуваних, але не страчених – той самий бандурист. Обидва герої зустрічаються через багато років, і кобзар упізнає свого ворога з голосу. 

Міністр культури Єв­ген Нищук сказав, що «Пово­дир» гідний «Оскара». А як вважаєте ви, читачу?

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті