Благодійний фонд «Молодий інвалід» зробив іще один крок у справі соціалізації людей з обмеженими можливостями. Не дуже давно на базі організації було відкрито навчально-виробничі майстерні. Величезну допомогу в цій справі подали відповідні структури міської й обласної рад.
– У нас навчаються та працюють люди віком від 16 до 30 років, – розповідає голова наглядової ради фонду Олег Зеркалов. – Ми виготовляємо стабілізатори електричної напруги 10кВт. Досить затребувана річ у зв’язку із зимовими перебоями в електропостачанні. Обладнання здатне відгородити електромережу, скажімо, квартири від перепадів напруги від 120 до 440 вольтів. Зараз у продажу існують релейні, сервопривідні й електронні стабілізатори. Ми прагнемо посісти своє місце у класі електронних приладів.
До майстерні хлопці дістаються самі, – веде далі О. Зеркалов. – Процес складання розбитий на найпростіші операції (паяння, нарізання та намотування проводів тощо). Ми боремося за якість і тому вся робота проходить під ретельним технічним контролем. У групі з 10 чоловік готові вузли приладу перевіряє відповідальний за складання, а потім повний огляд проводить технік-фахівець. Тут немає норми денного виробітку й ніхто нікого не примушує до непосильної роботи. Якщо людина втомилася, то може піти відпочити за чашкою чаю або розім’ятися на тренажерах. Важливий момент, що поки йде складання виробів, батьки наших підопічних можуть присвятити час собі й домашнім справам.
Наші працівники – незвичайні люди й тому труднощів чимало. Люди з тяжкими формами відставання в розвитку навчаються тут усього для себе нового. Є й ті, хто раніше опанував певні навички, наприклад, свердління. З технічного боку з ними простіше, а з психологічного – навпаки, бо через стан самотності і тривалої ізоляції у власних житлах вони стали дуже замкнені. Розворушити таку людину складно. Якщо не знайти з нею спільну мову – вона поринає в себе й ні на кого не реагує.
– Я спілкуюся із центром протягом року, – розповідає Олександр, 25 років. – Приїжджаю на роботу тричі на тиждень і мені тут дуже подобається. Мої батьки раді, що я працюю.
– Із цим фондом контактую від дня заснування, – говорить Сергій, якому 43 роки. – Зараз мої співрозмовники навіть не помітять, що раніше через хворобу я не вмів говорити. У всіх різні діагнози й часто ми один з одним не сумісні. Я старший за інших, тому намагаюся їм допомагати. У майстернях кожному підуть назустріч. Якщо хтось хоче навчитися чогось, то навчається просто тут або робить те, що може.
На підході друга партія стабілізаторів – п’ять штук. У цьому класі пристроїв продукція майстерні найдешевша. Один стабілізатор коштує 5500 гривень. У супермаркетах побутового устаткування вартість таких приладів становить 11-12 тисяч гривень. Адміністрація фонду намагається навести мости з організаціями й магазинами. І, попри те, що поки що є проблеми з реалізацією готової продукції, майбутні фахівці не стоять на місці.
Зараз молодь вчиться працювати й у цей час необхідно визначити свої можливості для майбутньої нової, а для когось першої професії. Із цією метою під егідою Благодійного фонду «Молодий інвалід» створюється громадська організація, до складу якої планується включити майбутнє інвалідне підприємство з повною зайнятістю.
Хлопці дружать з новачками й допомагають їм освоїтися на виробництві.
– Тут ми одне ціле. А як може бути інакше? – говорить Сергій.
На вихідних група їздила на екскурсію до Києво-Печерської лаври. А з початком нового робочого тижня, поєднуючи психологічні, педагогічні й технічні зусилля, ці люди далі борються зі своїми недугами. І, всупереч діагнозам, доводять, насамперед самим собі, що вони – складова суспільства, в якому живуть і якому намагаються бути корисними.
