Дипломатичні представництва з’явилися в Одесі відразу після того як було засновано місто. Декілька консульств було відкрито в роки градоначальництва герцога де Ришельє. Вони представляли й захищали юридичні й економічні інтереси своїх держав. Серед інших у місті тоді ташувалися місії Австрії, Англії, Іонічних островів, Іспанії та Франції.
До кінця 1830-х років кількість консульств зросла до 13, а 1861 року Одеса, як найбільший морський порт на півдні імперії, була наповнена дипломатичними місіями. У місті можна було зустріти багатьох представників держав Європи й Малої Азії. Працювали дев’ять генеральних консулів, сімнадцять консулів і сімнадцять віце-консулів.
Їхня діяльність була більшою мірою пов’язана з торговельними операціями, а представляли вони, зокрема, Австрію, Грецію, Іспанію, Пруссію, Нідерланди, Швецію, Норвегію, Францію, а також США та Бразилію.
На початок XX століття в усьому світі було не більше 60 незалежних держав. З них третина (а саме 19) мали свої представництва в Одесі. Серед держав, представлених у місті, були майже всі «наддержави»: від Австро-Угорщини та Франції до США та Великої Британії, від Бразилії до Персії й Туреччини.
Де ж ташувалися дипломатичні місії? Як і зараз, для цього вибиралися фешенебельні будинки в центрі, а часом і чиясь дача. Представниками чужої держави могли бути як його громадяни, так і місцеві жителі, що мали в ньому інтереси, переважно торговельного характеру. Зараз це реалізується шляхом почесного консульства.
Озброївшись старими путівниками по Одесі, ми зможемо пройтися по історичному центру й довідатися, де були ті чи інші дипломатичні представництва. Почнемо за алфавітом – з Австро-Угорщини.
Консульство імперії на початку минулого століття ташувалося за адресою вул. Поліцейська (зараз Буніна), 4, у дохідному будинку Ганзена спорудження другої половини XIX століття. Бельгійці не сиділи на одному місці, перемінивши за шість років три резиденції. У 1901 році їхній консул засідав у Воронцовському провулку, 4, потім путівник по Одесі відправляє нас до бельгійського консула на вулицю Канатну, 13. А 1906 року бельгійці перебираються в особняк Клеймана за адресою вулиця Пушкінська, 1.
Бразильці працювали за адресою Дерибасівська, 10, у будинку страхового товариства «Росія», побудованого в 1890-ті роки архітектором Е. Веєм. Тричі змінили місце прописки британці. У 1901 році їхнє консульство ташувалося за адресою вулиця Катерининська, 7, у будинку із крамницями Родоконакі. Роком пізніше англійців треба було шукати на вулиці Старопортофранківській, 2. Через чотири роки консульство переїхало на Грецьку, 2.
Німці із завидною сталістю квартирували в будинках з видом на море за адресою вул. Маразліїівська, 2/4. Греки виявилися непосидами під стать англійцям і бельгійцям. На початок століття вони жили на вулиці Пушкінській, 23. У 1902 році – у Казарменому провулку (зараз пров. Маяковського), 6, а 1906 року – на вулиці Торговій, 10, у дохідному будинку Руссова спорудження кінця XIX століття.
Датчани ділили резиденцію з бразильцями в будинку на Дерибасівській. Іспанці – на Поштовій (Жуковського), 9, а потім переїхали на Грецьку, 24.
Італійське консульство без змін було на Ніжинській, 54/56. Представник Нідерландів улаштувався на Ланжеронівській, 3.
Перське, а звичніше для нас – іранське, дипломатичне представництво на початку століття ташувалося, як і іспанське, на Поштовій (Жуковського), 30, у будинку спорудження першої половини XIX століття. Потім – на Грецькій, 38. А 1906 року – на Торговій, 12.
Португальське консульство було на Троїцькій, 2, на розі з Маразліївською. Румуни вибрали резиденцію в будинку на Херсонській (зараз Пастера), 28, а пізніше переїхали на Новосельського, 96. Серби почувалися затишно на Миколаївському (Приморському) бульварі, 6 і 12. Пізніше сербський консул виїхав за місто, на дачу Супричича на Сухому лимані.
Відкрита не дуже давно меморіальна дошка у провулку Чайковського, 6, говорить про те, що там було консульство США з 1884-го по 1891 рік. А 1901 року американці перебралися ближче до Олександрівського парку, на вулицю Маразліївську. Ще за кілька років – на Чорноморську (Польська), 12.
Турки беззмінно перебували в Казарменому (Маяковського) провулку, 7. Французи після 1901 року вирішили змінити резиденцію в дохідному будинку Фальц-Фейнів на Надеждинській (Гоголя), 7, на дохідний будинок Шварца по вулиці Троїцькій, 21.
Спільне шведо-норвезьке дипломатичне представництво змінило два особняки. Спочатку на Надеждинській (Гоголя), а потім – на Ланжеронівській, 3. І, нарешті, консульство Швейцарії увесь час залишалося на вулиці Гоголя, 19.
Нині в Одесі працюють дев’ять генеральних консульств (Білорусі, Болгарії, Вірменії, Греції, Китаю, Польщі, Російської Федерації, Румунії і Туреччини), консульства Грузії та Молдови. Також в Одесі є місія Європейського Союзу, низка культурних центрів і почесних консульств. Таким чином, переємність зберігається. Одеса була й залишається великим центром, однаково привабливим для країн як Європи, так і Азії.
