У лісі пахло весною. Сухі гілки потріскували під ногами, порушуючи глуху тишу. Сонце зігрівало всі довкола, будячи природу. Спочатку мені було приємно бродити лісом, відчуваючи його велич, але настрій зіпсувався: перед очима постали сліди діяльності «дбайливого господаря»...
– Дивіться, тут росли прекрасні сосни, а залишилися пні, – засмучено говорить мені житель Березівки, який побажав залишитися неназваним.
Ми об’їхали всю зелену зону і зняли фотоапаратом результат проведеної лісниками роботи. Слід зазначити, що після вирубки клеймо було поставлено тільки на деяких пнях, багато ж тих, що залишилися від свіжоспиляних дерев, виявилися без мітки.
– Ми точно знаємо, що тут діє добре налагоджений корупційний механізм. Продають не тільки дрова, але й дошку. Працівники господарства наймають «КамАЗ» і везуть пиломатеріал до Одеси. Лісники зловживають довірою директора лісового господарства й допускають вирубку далеко не сухих дерев. Звичайно ж, спокуса велика, це чималі гроші, – говорить мій гід.
Йому цей зелений масив дуже дорогий, як і будь-якому березівчанину.
Я звернулася до відпочивальника, якого невдовзі зустріла. Він сказав:
– Ліс – це гордість нашого району. Ми всією родиною постійно виїжджаємо сюди на відпочинок і не уявляємо, як би було без нього. Звичайно, зелений масив нині вже не той, що був раніше. Ми хочемо, щоб дерева саджали, а не вирізали.
Не зайвим буде нагадати про те, що ми живемо у степовій зоні, лісистість якої нині становить близько 5 відсотків. Загалом лісових угідь у районі 14 тисяч 200 гектарів. Можна уявити собі, як важко виростити ліс у степу, де далеко не кожен вид дерева може прижитися. Передусім це пов’язано зі складом ґрунту і браком вологи.
– У нас проводиться дуже незначна санітарна вирубка. Прибираємо тільки сухі дерева. За рік було нарізано 2500 кубометрів дров, – прокоментував дану ситуацію директор лісового господарства Олексій Гиренко.
Він підкреслив, що в господарстві обов’язково на всіх зрубах ставиться клеймо і якщо воно відсутнє, то, скоріш за все, просто фарба змилася.
– Але зруби свіжі, – не здаюся я.
– Отже, ще не встигнули поклеймувати, – одержала відповідь.
– Даруйте нескромне запитання, а яка в господарстві середня заробітна плата?
– Дві тисячі гривень.
– А як вашим підлеглим вдається купувати авто? – не могла не запитати, оскільки це турбувало багатьох березівчан.
За словами керівника, іномарка, яку придбав підлеглий, не нова, а досить-таки покористована.
Я одержала відповіді на гострі запитання. Заразом взнала, що в інструкціях лісників моменти, що стосуються визначення законності вирубки, прописані нечітко.
Істину могли б повідати спиляні та зрубані дерева, але вони, як відомо, мовчать. Залишається сподіватися на правоохоронців, які просто зобов'язані втрутитися в ситуацію, і небайдужих земляків.
