У середині жовтня в Білгороді-Дністровському планувалося почути думку громади про участь місцевого «Водоканалу» в конкурсі для кредитування Світовим банком із метою реконструкції міського водопровідно-каналізаційного господарства. Проте громадські слухання було, по-перше, погано підготовлено, а по-друге – зірвано хуліганськими діями.
Давня біда
Оцінюючи цю подію, слід враховувати, що Білгород-Дністровський сидить на екологічній бомбі. Ось уже майже півтора десятка років «ОВ» періодично інформують читачів про катастрофічний стан міського водопровідно-каналізаційного господарства та пов'язані з цим екологічні ризики. Найслабшими ланками залишаються станція очищення стічних вод і самопливний каналізаційний колектор по вулиці Кишинівській.
Красномовними ілюстраціями до газетних матеріалів послугували масовий замор риби (близько 25 тонн) у зоні виходу труби міських очисних споруд у 2007 році та одна з найруйнівніших аварій на міському колекторі, що сталася 2011 року. Тоді в Дністровський лиман, що має статус рибогосподарської водойми, за чотири години аварійного скидання потрапило близько 600 кубів неочищених каналізаційних стоків. Непривабливою міською візиткою став періодичний вихід смердючої «підземної річки» на асфальтову поверхню в районі центрального міського ринку. Жителі спальних мікрорайонів буквально задихаються в періодичному смороді від недобудованих і морально застарілих міських очисних споруд на березі лиману. Крім того, у близько 40% водопровідних комунікацій відбуваються істотні витоки, втрати від яких лягають на плечі не тільки міського КП, але й самих споживачів. Важливо й те, що в нічний час вода в місті геть відсутня, а вдень подається в систему строго за графіком.
Формула успіху
Нагадаємо, що 2005 року Білгород-Дністровський з низки вагомих причин відмовився від «біляївської» води, яка надходила по дюкеру на дні Дністровського лиману. Договірні відносини між «Інфоксводоканалом» і Білгород-Дністровським «Водоканалом» припинилися. Натомість місто перейшло на повне водопостачання із власних артсвердловин. У той час при річному видобутку 1,5 млн кубів недостача води для безперебійного подавання сягала 70%. У минулі роки за держкошти було обладнано ще дев'ять свердловин, а дві підключили з території колишнього м'ясокомбінату. Сьогодні при добуванні 2,6 млн кубів на рік бракує близько 40% води.
Ухвалені міською владою стратегічні комплексні програми щодо виведення з кризи водопровідного господарства міста, яке хронічно балансує на межі банкрутства, не виявили значних результатів. На те є просте математичне пояснення. Сьогоднішній міський бюджет розвитку сягає 12-14 мільйонів гривень. «Водоканалові» в найкращому разі дістається близько мільйона від цієї суми. Це незначна крапля для розв'язання купи накопичених проблем. І будь-яка поодинока ліквідація водогосподарських дір схожа на ін'єкцію вмираючому, лише зволікаючи повне банкрутство. У 2008 році міська влада розробила черговий стратегічний план щодо порятунку «Водоканалу». Тоді вперше планувалося взяти масштабний кредит. Не вийшло.
Зрозуміло, у нинішніх складних для країни умовах грошей у держави для вирішення аналогічних проблем просто не знайдеться. І Білгород-Дністровське КП «Водоканал» для виправлення ситуації вирішило спробувати щастя за прикладом цілого ряду великих міст, зокрема, Харкова й Одеси, Львова й Чернігова, Івано-Франківська й Умані, які взяли у Всесвітнього банку кошти, потрібні для реструктуризації своїх водогосподарств. Сьогодні всі ці проекти успішно реалізуються, ефективно досягаючи прогнозних показників.
Потрібне зелене світло
Для участі в конкурсі (насамперед як претендента!) на одержання зазначеного кредиту КП «Водоканал» із початку поточного року розробило пакет необхідних документів. Сесія Білгород-Дністровської міськради в липні дала «добро» на розробку технічно-економічного обґрунтування, підкріпивши свої наміри виділенням 190 тисяч гривень. Однак уже на черговій сесії, що пройшла напередодні виборів до місцевих органів влади, депутати міськради шостого скликання остереглися самостійно дати багатомільйонному кредиту зелене світло. У закуліссі пішли розмови, що майбутній кредит «за замовчуванням» має на увазі зростання комунальних тарифів. Багато які депутати повторно балотувалися на різні рівні місцевої влади, і для кандидатів це був явний мінус. Тому стрілку кредитної долі з легким серцем перевели на міські громадські слухання.
Сума кредиту в 331 мільйон гривень для невеликого Білгорода-Дністровського видається позахмарною! Гроші під 4 відсотки річних підприємству доведеться повертати 20 років. Але кредит, який буде повністю отриманий за перші п'ять років, допоможе закрити основні проблеми, без чого централізоване водопостачання й водовідведення практично не може далі існувати.
Левову частку (майже половину грошей) планується направити на реконструкцію міських очисних споруд. Інша частина кредиту буде призначена для реконструкції КНС-2 і пов'язаного з нею напірного та самопливного колекторів. Велика сума призначена для буравлення та обладнання нових водоносних свердловин, а також для розробки ряду інших об'єктів.
Голоси окремих представників громади про непомірну кабалу та повернення кредиту «нашими дітьми й онуками» мають безумовне право на життя. Щорічне тарифне зростання на комунальні послуги до 2035 року детально прораховано з увагою до прогнозного росту твердої валюти. Але тарифи неодмінно зростатимуть і незалежно від того, візьме місто кредит, а чи обійдеться без нього. Питна вода стрімко набирає значущості в системі життєво важливих цінностей. Але головне питання сьогодні полягає в тому, що в разі використання кредиту собівартість води, яка добувається в місті, виявиться неспівмірно нижчою, ніж в іншому разі. А це має чимале значення для гаманця кожного городянина.
Після виборів у Білгороді-Дністровському на порядку денному залишилася гостра задача щодо ліквідації екологічної бомби, закладеної під містом. Як вона буде розв’язуватися, покаже час.
