Екологічною катастрофою загрожує відсутність очисних споруд у м. Кодимі не тільки районові, а й Одеській області загалом, сусіднім територіям.
Великою проблемою з точки зору погіршення якості води у водоймах області є скидання забруднених стічних вод у водні об’єкти. За офіційними даними, понад 45% каналізаційних очисних споруд і мереж – у незадовільному стані. Вони фізично та морально застаріли. В аварійному стані – 37% мереж. До них (офіційно) належать очисні споруди та каналізаційна мережа міста Кодима.
Насправді ж райцентр вже давно без станції біологічного та глибокого очищення стічних вод, бо та канула в лету ще на початку 2000-х років.
А до того тут був упорядкований комплекс із лінією електропередач, зі ставком, зі вмістищами для очищення, добротною огорожею та квітником і ще багатьма складовими. Однак як цей об’єкт залишився безгосподарним, і сьогодні ніхто достеменно сказати не може. Його просто здали в оренду! І чого тут тільки не було: вирощувалися бички та гуси, розводилися бджоли й риба...
Внаслідок «господарювання» ставок перетворився на жабник. А від очисних споруд не залишилося каменя на камені. Тепер тут збирають горіхи, тримають городину і випасають худобу. За розвал стратегічно важливого об’єкта нікого не було покарано, ніби й нічого не сталося.
У 2008-2009 роках порушено питання про реконструкцію. Тоді з Одеського обласного фонду охорони навколишнього середовища, за рахунок субвенції з Держбюджету, а також і з інших джерел, у район надійшло 350 тис. грн. У 2011 році облрада виділила 1 млн грн. У наступні роки кошти виділялися також. Загалом було виділено близько 3 млн грн.
Однак очисних споруд як не було, так і немає. На їхньому місці – руїни. А нечистоти, без будь-якого очищення, течуть у трьох напрямках – на захід, північ, південь. Все це посилило забруднення довкілля, підземних вод, повітря, ґрунтів, води в ставках та річці Кодима. Навіть із тих джерел, які колись славилися цілющими властивостями, воду вживати забороняється.
– На сьогодні вже не можна безпечно для здоров’я пити воду із власних криниць. Крім того, поширюється такий сморід, що неможливо знаходитися на долинах, де випасаємо худобу, – жаліються місцеві жителі.
На сполох забив і голова Кодимської райдержадміністрації Вадим Козачок, коли замість очисного комплексу побачив розвалини.
– Стан справ гнітючий. Забруднення води – серйозна екологічна проблема. Адже неочищені стічні води загрожують екологічною катастрофою не лише нашому району, а й області, сусіднім територіям, – підкреслив В. Козачок.
Керівник наголосив на очевидному: реконструювати тут немає що, очисні споруди потрібно будувати. І чимскоріш, бо погіршення якості питної води – причина багатьох хвороб, особливо інфекційних.
Однак городянам самотужки цю проблему не зрушити з місця. Тому мають надію на фінансову підтримку керівництва області.
– Проблема з кодимськими очисними спорудами виникла не сьогодні і не вчора, вона тягнеться десятиріччями і вже давно набула загрозливого характеру. Кошторис повної реконструкції станції біологічного та повного очищення стічних вод, за останніми підрахунками, становить понад чотири з половиною мільйонів гривень. А таких коштів для проведення необхідних ремонтних робіт ні у бюджеті м. Кодими, ні у районному – немає. Ми звернулися до обласної ради з проханням допомогти у вирішенні цієї проблеми. Дуже сподіваємося на підтримку, – говорить Вадим Козачок.
Очисні споруди вже стали притчею во язицех у кодимчан. Проте ні прокуратура, ні екологічний контроль жодних приписів не зробили. Люди ж чекають початку реальної роботи з ліквідації надзвичайної ситуації на об’єкті. Кодимчани запитують: а чи не розійшлися гроші, які надійшли на ремонт очисних споруд, по кишенях або на якісь інші соціальні потреби?
Цим питанням зацікавився і очільник району. Тепер городяни очікують відповідь від райпрокуратури.
Коли ж будуть кошти на відродження споруд і чи взагалі будуть, поки що не відомо. Однак – «поки дихаю, сподіваюся». Як відомо, обласна рада розробила власну політику розв’язання регіональних екологічних проблем. Зокрема, діє Регіональна програма охорони навколишнього природного середовища… Думаю, державні мужі добре розуміють, що біді краще запобігти, ніж потім боротися з екологічним лихом.
