Напередодні конференції в Мюнхені, 26 вересня 1938 року, президент США Рузвельт звернувся з посланнями до рейхсканцлера Німеччини Гітлера, президента Чехословаччини Бенеша, прем'єр-міністра Великої Британії Чемберлена та прем'єр-міністра Франції Даладьє, переконуючи їх «не припиняти переговорів із метою досягнення мирного та конструктивного врегулювання спірних питань». Малися на увазі претензії Третього рейху на території Чехословаччини, населені німцями.
За підсумками Мюнхенської конференції 29-30 вересня було ухвалено рішення про передання Судетської області з подальшою окупацією її частинами вермахту, врегулювання питань польської й угорської національних меншин, визначення нових кордонів держави та ін. Лондон і Париж підписали з Берліном декларації про ненапад.
Прага могла діяти й інакше – відмовити нахабному сусідові в його домаганнях і закликати народ на боротьбу з агресором. Але під тиском Великої Британії та Франції, які мали сильний вплив на чехословацьку еліту, керівництво країни пристало на умови фактичної капітуляції.
У березні 1939 року наділена перед тим автономією Словаччина оголосила про вихід зі складу єдиної держави, а Німеччина, порушивши взяті на себе зобов'язання, окупувала решту території Чехословаччини. Частина земель опинилася під владою Угорщини та Польщі. Ось так, за сприяння країн, що пишаються своїми демократичними традиціями, під прикриттям заяв про політику мирного врегулювання й недопущення війни, було знищено державу в центрі Європи.
Українці, вивчаймо історію!
