35 років тому на екрани СРСР вийшов військово-морський фільм Одеської кіностудії «Алегро з вогнем»

Режисер Володимир Стрєлков присвятив стрічку героям Чорноморського флоту – мінерам, які, ризикуючи своїми життями, боролися з фашистськими глибинними мінами вповільненої дії.

Прототипом головного героя, лейтенанта Юлія Макаріна (Віктор Михайлов) був Абрам Гейро, видатний фахівець мінної справи у Військово-морському флоті Радянського Союзу. У фільмі докладно розповідається, якими способами група військових інженерів знешкоджує міни «з секретом». Відзначимо, що Володимир Стрєлков перш ніж прийшов працювати на Одеську кіностудію займався створенням документального кіно, а стрічка «Алегро з вогнем» стала його художнім кінодебютом. 

Як розповіла в інтерв'ю нашому кореспондентові художник-постановник Галина Щербина, картину знімали в Криму, під Севастополем, у селищі міського типу Кача.

– Це був кінець літа 1979 року, – згадувала вона. – Тоді було дуже тепло. Ми знімали в Північній бухті. Це гарне, мальовниче місце в Криму. Члени кіногрупи жили в різних місцях селища, а на знімальний майданчик їздили автобусом. Я не хотіла їздити й розбила намет просто на піску. Працювати було цікаво. Крім того, у вільний час ми купалися та збирали виноград на занедбаній плантації по сусідству. Режисер поставив мені завдання – зробити декорацію міни, причому сказав: «Зроби її живою та страшною». Усе це було несподівано для мене, я спочатку взагалі хотіла відмовитися, бо не розуміла, як робити міну. Навіть їздила до Ленінграда й шукала фото в документах із грифом «Секретно». Довелося вивчити багато матеріалів. Адже фахівці не могли до кінця розгадати секрет мін, які раз за разом знищували наші кораблі. Загалом, я придумала таку довгу й витягнуту, як морське чудовисько, міну з оком як у риби або у дельфіна, яке кліпало. Оком було дзеркальце, що блимало при світлі. Загалом, усе було натурально, і міна була «як жива». Потім, коли вже настав листопад, доводилося по коліна стояти в холодній воді й чіпляти на міну водорості й черепашки. Ось так цілий день, стоячи у воді, прикрашала її, як новорічну ялинку. Зрештою все вийшло переконливо: на екрані міна мала страшний та загадковий вигляд.

Окремо хочу розповісти про моє знайомство з актором Володимиром Заманським, який зіграв роль військового інженера другого рангу Іванкова. Мужність, рішучість, мудрість, стриманість і шляхетність – усе це було властиве як самому Володимиру Петровичу, так і його екранному образові. Взагалі Володимир Петрович – дуже культурна й освічена людина. Він багато цікавого розповідав і у спілкуванні був дуже простий. А він же був уже відомим актором, що знявся в багатьох військових фільмах, наприклад, «В зоні особливої уваги». Як я казала, у плині зйомок я жила на пляжі і, як юдеї в пустелі, пекла коржі на залізячці, на багатті. Володимир Петрович це помітив і його це дуже зацікавило. Якось я запросила його на чай з коржами. Він був у повному захваті від того, що я так умію влаштуватися в житті – не їздити харчуватися до міста, а ночувати на пляжі буквально «дикуном». 

Про що фільм?

Липень 1941-го. Фашисти, намагаючись заблокувати Чорноморський флот, почали закидати акваторії портів і підхідні фарватери новими надсекретними морськими магнітно-акустичними мінами, які не піддавалися траленню та складно знешкоджувалися. Бойова робота флоту була скута. Створюється група боротьби з мінами. Очолити її доручено військовому інженерові другого рангу Іванкову (Володимир Заманський). У ній опиняється дивакуватий лейтенант Юлій Сергійович Макарін (Віктор Михайлов) колишній аспірант Ленінградського фізтеху.

До війни він займався акустичними та магнітними полями. Із собою на службу привіз патефон, платівки. Одна із платівок – «Алегро кон бріо», 5-та симфонія Бетховена, музика якої, на його думку, відповідає середньому ходу судна.

Група намагається дістати із дна першу міну – для того, щоб вивчити її та зрозуміти, на що реагує вибухівник. У той час, коли водолаз Твердохліб обстежив і застропив міну на дні, відбувається наліт ворожої авіації.

Після нальоту група намагається підняти міну, але при підйомі на поверхню та вибухає і знищує понтон, що був у групи… 

Додамо, що картина «Алегро з вогнем» вийшла дуже успішною й залишилася в пам'яті багатьох кіноглядачів. Досі її часто показують на різних українських телеканалах. До речі, режисер Володимир Стрєлков також запам'ятався одеським (і не тільки) шанувальникам кінематографу ще одним відомим військовим фільмом – «Подвиг Одеси» (Одеська кіностудія, 1985 р.), що оповідає про героїчну оборону міста у 1941-му.