Норматив працевлаштування інвалідів установлено Законом № 875-ХII від 21 березня 1991 року – «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Так, статтею 19 цього Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік; одне робоче місце, якщо кількість працівників – від 8 до 25 осіб. Установи з меншою кількістю працівників норматив працевлаштування інвалідів не встановлюють і звіт до Фонду не подають.
Виконанням нормативу в загальному випадку буде вважатися працевлаштування розрахованої кількості інвалідів або сплата річних адміністративно-фінансових санкцій за те, що їх не працевлаштовано, до Фонду за місцезнаходженням підприємства або організації (ч. 9 ст. 19 Закону № 875).
Штрафні санкції за невиконання нормативу згідно зі ст. 20 Закону № 875 передбачають, що підприємства, установи та організації з середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів менше встановленого нормативу щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції. Розмір цих санкцій – середньорічна заробітна плата на відповідному підприємстві, в установі, організації у розрахунку за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, але ним не зайняте. Для підприємств, установ та організацій, де працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафів за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та ним не зайняте, визначається із розрахунку 1/2 середньої річної зарплати.
Важливо! На бюджетні організації ці адміністративно-господарські санкції не поширюються. Адже в останньому абзаці ч. 1 ст. 20 Закону № 875 зазначено, що її положення не поширюються на підприємства та організації, які повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів.
