Двадцять дев’ятого січня Україна відзначає сто років бою під Крутами – події, яка набула для українського народу особливого значення. Крути стали легендою, символом героїзму й жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну. Цей героїчний бій назавжди вписаний у скрижалі національної історії – насамперед як приклад волелюбності й незламності українського народу. Бій під Крутами – героїчна сторінка нашої історії, виведена кривавим чорнилом. Подвиг юнаків, які, не маючи особливого військового вишколу, стали грудьми на захист Вітчизни. Бій під залізничною станцією Крути (Чернігівська область) став однією з найяскравіших подій в українській історії двадцятого століття. Найяскравіших і найтрагічніших. Двадцять дев’ятого січня 1918 року близько 400 гімназистів, студентів і «вільних козаків» намагалися затримати наступ армії більшовиків, що налічувала від чотирьох до шести тисяч чоловік.
Стали на захист Вітчизни
Двадцять п’ятого грудня 1917 року російська армія на чолі з Володимиром Антоновим-Овсеєнком почала наступ на Україну. Червоні підрозділи налічували близько 30 тис. військовиків та мали на озброєнні 60 гармат і 10 бронепоїздів. Уже двадцять шостого грудня за підтримки місцевого червоногвардійського загону більшовики захопили Харків. Він і став столицею першого радянського уряду України, який виник на противагу Центральній Раді в Києві. Минуло небагато часу, і червоні війська ввійшли до Чернігова. В січні-лютому 1918 року матроси «Східного фронту» Михайла Муравйова стрімко стали наближатися до Києва з боку Бахмача й Чернігова. Дев’ятнадцятого січня Муравйов увійшов до Полтави, де встановив владу ревкому замість нелояльної до нього місцевої ради. Під час заняття Полтави більшовики розстріляли 98 юнкерів і офіцерів місцевого юнкерського училища. Багатьом страченим не було й 18 років. Наприкінці січня більшовики підійшли до Ніжина, не зустрічаючи на своєму шляху практично жодного опору. До Києва залишалося менше 120 кілометрів... Влада УНР не мала ресурсів, аби послати навперейми ворогові бодай один полк. Муравйов це чудово знав. Передові загони його армії рухалися вперед відкрито, без належної розвідки місцевості. Зненацька стрімкий наступ наштовхнувся на шквальний кулеметно-гвинтівковий вогонь біля залізничної станції та села Крути, за 18 кілометрів від Ніжина. Так більшовиків «вітали» кілька сотень місцевих студентів і гімназистів 1-ї Української військової школи та 1-ї сотні Студентського куреня, яких поквапом зібрали й відправили на передову за кілька днів до самого бою під командуванням Аверкія Гончаренка. Деякі оборонці тримали гвинтівки вперше в житті, але багато хто вже мав бойовий досвід, здобутий на полях Першої світової війни. Почався запеклий бій, який тривав близько п’яти годин. За різними оцінками, у бою загинуло від 30 до 300 студентів і офіцерів. Обороні Крут міг би допомогти великий загін Симона Петлюри, який на той час перебував за 30 кілометрів від місця бою. Однак Петлюра вирішив, що його бійці більше потрібні у столиці, і вирушив до Києва.
Щоб помститися за свої значні втрати, більшовики спочатку познущалися над 27 полоненими, а потім їх убили (розстріляли або закололи багнетами). Учень 7-го класу Григорій Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям якийсь час забороняли ховати тіла померлих. Двадцять сім убитих із почестями перепоховали в Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року. Не можна не сказати й про те, що безперечні мужність і стійкість юних захисників станції викликала велику повагу навіть у їхніх ворогів. Один з більшовиків – свідок тих подій – відзначив у своїх спогадах: «Ми поважали хороброго ворога».
Єдиний шлях – боротьба
Важливість цього бойового зіткнення подвійна: по-перше, крутівці дали Україні символ боротьби й патріотизму, а по-друге, відстрочили захоплення Києва червоними на чотири дні. Завдяки цьому Центральна Рада встигла укласти Брест-Литовський договір з Османською імперією, Болгарією, Німеччиною й Австро-Угорщиною. За умовою договору, четвірка країн визнавала українську державність. З погляду політичної дипломатії, це стало першим реальним кроком до визнання України як незалежної держави одними з найпотужніших держав того часу. Так вдалося зберегти Українську Народну Республіку, щоправда, ненадовго: уже 1921 року території УНР поділили між собою Польща й радянська Росія.
Після Крут українці усвідомили, що незалежність Вітчизни здобувається в жорстокій, кривавій боротьбі. І саме в цьому полягає глибокий символічний зміст цієї непересічної події.
У радянські часи історія бою замовчувалася. Як у вітчизняній, так і в іноземній літературі сам бій, його передумови та його наслідки обросли численними томами міфів, легенд, альтернативних тлумачень. Незважаючи на це, Крути залишаються символом боротьби українського народу за право на самовизначення і, поза сумнівом, є й будуть однією з найвеличніших сторінок нашої історії.
Трагічна загибель студентського загону під Крутами стала символом патріотизму й жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Про це слід пам’ятати, шануючи подвиг героїв.
