… Цей день воїни-інтернаціоналісти відзначають як справжнє свято. Воно особливе для них. Бо залишились жити. Жити і пам’ятати про тих, хто загинув в далеких та чужих горах Афгану, хто пішов з життя у самому розквіті сил, вже після війни.
Втім, навіть для того, щоб накрити бодай скромний святковий стіл, Василь Лучків має ходити ледь не з простягнутою рукою. Щоб зібрати кошти для вшанування пам’яті про загиблих побратимів. Щоб порадувати тих, хто береже спогади про юність, обпалену війною. Василь Петрович вже третій рік на громадських засадах очолює спілку ветеранів Афганістану в Захарівському районі. Добре, що підтримку й допомогу надибати все ж таки вдається.
Василь Лучків щиро дякує за фінансову допомогу народному депутатові України Олександру Пресману:
– Без зайвих нагадувань він щороку виділяє певну суму для святкового столу та надає матеріальну підтримку двом родинам загиблих «афганців» Захарівського району. Крім цього, ми намагаємося вручити хоча б дві грамоти найбільш активним спілчанам, а до них – по 200 гривень у конверті. Не залишається байдужою до наших потреб і місцевий підприємець Тетяна Наконечна, деякі її колеги та фермери. Саме завдяки підтримці всіх цих людей нашій спілці якось вдається триматися на плаву.
Слід відзначити, що єдиним джерелом доходу районної спілки ветеранів Афганістану та воїнів-інтернаціоналістів є орендна плата за користування приміщенням, в якому розташовується приватний магазин. Колись цю будівлю на засадах безкоштовної оренди надала Захарівська селищна рада. «Афганці» вирішили отримати з цього хоч якийсь прибуток, тим паче, що назустріч пішла районна влада, яка забезпечила спілчан кабінетом в одному з приміщень комунального закладу.
– Зібрані за рахунок оренди магазину кошти ми спрямовуємо на матеріальну підтримку ветеранів Афганістану, – зауважив Василь Лучків. – За рішенням членів правління нашої спілки, до якого входять 9 чоловік, надається допомога на поховання у розмірі 2,5 тисячі гривень. Причому тут чітко визначені випадки отримання цих грошей – коли помирає безпосередньо воїн-інтернаціоналіст або хтось із його батьків. Наприклад, минулого року нас 8 разів спіткала така біда. Тож, щоб ви розуміли, зібраних за оренду магазину коштів навіть не вистачило, щоб підтримати родини наших побратимів у горі. Довелося самим «скинутися» грішми та надати допомогу. Нажаль, бувають й інші складні моменти в житті «афганців», наприклад, хвороби чи скрутне матеріальне становище, але часто допомогти один одному ми не маємо можливості. Тож знову змушені ходити до підприємців і фермерів та просити грошей.
Василь Петрович із вдячністю згадує минулий рік, коли спілка «афганців», заручившись надійною фінансовою підтримкою Олександра Пресмана, змогла встановити 6 пам’ятників на могилах своїх побратимів. Більшість місць їхнього поховання перебуває у вкрай занедбаному стані – буває, що родичам просто не під силу якісно впорядкувати і доглядати могилки.
Депутат дуже оперативно відгукнувся на прохання воїнів-інтернаціоналістів і тепер їм не соромно перед власною совістю приходити на цвинтар у знаменні дати та вшановувати своїх товаришів по зброї. Два пам’ятники спорудили у Йосипівці, по одному – в селищі Затишшя, селах Павлівка, Гедеримове та Новопавлівка. В цій справі надали також допомогу голова Захарівської селищної ради Тетяна Пустова, голова Йосипівської сільради Дмитро Лисик та директор Йосипівського НВК Юрій Лисик. Нажаль, решта очільників громад не виявляють готовності підтримувати зусилля воїнів-інтернаціоналістів.
Сьогодні в лавах спілки ветеранів Афганістану перебуває 46 чоловіків, ще є дев’ятеро тих, хто брав участь у збройних конфліктах на територіях інших держав. Усі вони згадують, як у перші роки після повернення з війн додому, мали пошану й увагу держави, користувалися різними пільгами тощо. Нажаль, з кожним роком ситуація змінюється, причому не на користь воїнів-інтернаціоналістів. Їхній героїзм у нікому не потрібній війні чомусь цінується набагато менше, ніж, наприклад, нинішніх воїнів АТО – як у наданні одноразової матеріальної допомоги, так і в підтримці родин загиблих. Чомусь постійно знижуються ліміти щодо користування комунальними послугами, а перелік надання безкоштовних ліків геть не забезпечує потреб вже немолодих «афганців». Добре, що хоч є можливість лікуватися у госпіталях та оздоровлюватися у спеціальних санаторіях. Також місцева влада подбала про безкоштовний проїзд у межах району. Решта пільг, гарантованих державою, просто не діє. Тож кожен колишній воїн вирішує свої життєві проблеми самотужки або за підтримки спілки ветеранів Афганістану.
Воїни-інтернаціоналісти розуміють, що сьогодні країна переживає важкі часи, триває війна на сході. Та все ж таки вони сподіваються на краще, на встановлення омріяного миру в Україні та гідну увагу до своїх героїв.
На знімку: воїни-інтернаціоналісти біля обеліска загиблим побратимам
