Обсіли нас злидні

Нині значна частина людей бідує, ледве зводить кінці з кінцями. Особливо потерпають пенсіонери, хворі, безробітні.

На сьогодні мінімальна пенсія складає 1497 гривень. І спробуй на неї нормально прожити, щоб і в хаті було тепло, і  не бурчав порожній живіт. У холодну пору року ще й холоднеча дошкуляє. Газ дорогий і не кожен ним може користуватися, як належить. Мій друг, наприклад, газ умикає на мінімальну позначку, щоб труби і батареї в будинку не порозмерзалися. У кімнатах – не більше трьох градусів тепла. Отак і живе. 

Не кращі справи з опаленням і в автора цих рядків: вмикаю газовий котел лише на ніч, а вдень у хаті, як кажуть, церковне повітря. А вдома – хвора дружина.  Не живуть, а, можна сказати, відживають зараз у селах і одинокі та хворі літні люди, які отримують мінімальну пенсію. Адже вони не можуть придбати на опалення вугілля, тонна якого коштує захмарні 7 тисяч гривень. Щоб купити цю кількість палива, бідним людям потрібно відкладати  майже  п’ять місяців усю пенсію. Та й до вугілля необхідно мати хоча б складометр дров, а за нього треба віддати від 800 до 900 гривень. А ще ж треба за щось і жити! При цьому над головою, немов дамоклів меч, висять ще й комунальні платежі. І за користування електрикою, водою, телефоном теж слід розраховуватися вчасно. А за які шиші? Та ці людські проблеми нікого не хвилюють. Використав – плати! 

Не кращі справи і з харчуванням. Ми проживаємо у сільській місцевості, тому дещо з  продукції  можемо вирощувати на власних присадибних ділянках. Але це за сприятливих погодних умов, бо торік ми отримали мізерні врожаї. А базарні ціни досить-таки кусаються в Ширяєвому. Зрозуміло, що зараз важко утримувати корів. Тому вже багато селян збули із власних господарств зі сльозами на очах своїх Лисок та Красуль. А ті наполегливі та завзяті, хто ще має в оборі корівок, свинок, кізочок, заправляють, на їх погляд, заслужені ціни. І з цим нічого не поробиш: хочеш – плати, а не хочеш – проходь далі, інші куплять. І нині ми платимо за кілограм вершкового масла 150 гривень, за кілограм сиру з незбираного молока – 65-70, за кілограм сиру з відвійок – 40, за літр  вершків – 80, за літр молока – 15 гривень. Не кожен може зараз купити масло, сметану чи сир. Тому більшість покупців перебиваються дешевими сирними масами та сметаною в межах 35 гривень за кілограм у продуктових магазинах приватних підприємців.

За ціни на м’ясо – окрема розмова. Із своїми злиденними пенсіями та мінімальними зарплатами більшість покупців не бере м’ясо за 120-130 гривень за кілограм, сало – за 50-60, копченості – від 150 і більше 200 гривень. Ця категорія населення, яка перебуває на грані виживання, усе більше затримується біля прилавків, де виставлено кісточки. Багато людей від споживання свинини та яловичини перейшло на субпродукти з курятини: крильця, ніжки, шлуночки, печінку, спинки. Мало хто купує куряче філе, бо для нашої, як кажуть, дірявої кишені, воно дороге. Така ж саме здебільшого не підйомна для нас ціна на морожену рибу. Іноді можемо собі дозволити хіба що свіжих карасів або товстолоба. 

І таке плачевне становище не лише у Ширяївському, а й по всіх районах нашої області та загалом в Україні. Як нам не важко, але ми виживаємо, ще й жартуємо з цих непомірних цін. Бо така ми нація, що все переборюємо. І живемо надією на краще.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті