Неконфіденційна інформація

Закінчилось літо, сонечко сховалось за хмари, в Україні почався осінній призов. У парках горить зів’яле листя, а у військкоматів горять плани на строковиків.  І чим менше містечко, тим складніше відповідним установам виконати свої зобов’язання. З невідомих причин в населених пунктах з однаковою кількістю населення число людей, яких треба призвати до лав Збройних Сил за планом, може відрізнятися в кілька разів. Ті, кому за осінь треба набрати більше сотні призовників на 20 тисяч населення, вдаються до рішучих кроків. Посилають «листи щастя», дзвонять, ходять домівками і використовують сучасні технології.

Днями в пабліку у «Фейсбуці» одного з українських містечок був опублікований цікавий пост. Районний військовий комісаріат запрошував на медогляд молодиків, що цьогоріч мають бути призвані до строкової служби. До запрошення додавався список з понад сотнею імен, де були на прізвище, ім’я та по батькові названі хлопці, що ігнорують військкомат та ухиляються від служби у Збройних Силах. Чому майданчиком для розголошення інформації виступила інтернет-спільнота -  зрозуміти можна. Можливо, на думку автора посту, в людей мала прокинутися совість, й вони б побігли виконувати свій громадянський обов’язок. Але ефект виявився різко протилежним.

Під публікацією підписники спільноти опублікували чимало коментарів, серед яких роздумів на тему «Не служив – не мужик» було найменше. Більшість схилялись до думки, що ніхто до них не прийде, хтось радив хлопцям «не вестися, бо в армії робити нічого». Але, здається, до військкомату без цих порад збирався мало хто йти. В коментарях навіть відзначився хлопець зі списку призовників, який сказав, що «вже до них біжить». Можна було б похитати головами, мовляв зовсім нам нема на кого розраховувати у критичний момент для країни. Але те, що я прочитала далі, наочно показало, що проблеми нашої армії полягають не тільки в молодих хлопцях, які уникають військової служби.

В сотні «неспартанців» багато учасників спільноти знайшли своїх знайомих: сусідів, друзів дитинства, однокласників. Одразу кілька чоловік з подивом відкоментували, що знають людей, яких в списку бути не повинно.  Адже вони вже не перший рік служать за контрактом та встигли побувати в зоні проведення бойових дій. Хтось знайшов свого знайомого, який є громадянином іншої країни та не може бути призваний до строкової служби. Люди опинились в одному списку,  створення якого, здається, ніким не регулювалось.

Подібна самодіяльність може дорого обійтись. І мова тут не про штрафи для працівників військкомату, які надали собі право оприлюднити чужі персональні дані. В минулому році на Львівщині військовий комісар виклав у Facebook список людей, які мали бути призвані на службу. Цей вчинок для нього обернувся штрафом в 5 тисяч гривень  за недодержання порядку захисту персональної інформації. І тут мова йде не тільки про приватне життя, а й про розголошення даних людей, що можуть потенційно стати (а деякі вже стали) захисниками нашої країни. Якщо ця інформація потрапить до ворога, плата може бути значно вищою.

В Україні все ще  продовжується війна, чимало наших солдатів досі ночують в окопах, не знаючи, чого очікувати завтра. На них йде серйозний психологічний тиск, і захист персональних даних військових, безпека їхніх родин -  це найменше, що може зробити для своїх захисників Україна. Ми живемо у світі доступної інформації, зараз при бажанні можна про кожного дізнатись, де і чим він живе. Але найприкріше, що такі дані часто оприлюднює не ворожа розвідка, а ті люди, які мають пильнувати за дисципліною у війську та підтримувати авторитет української армії.

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті