Діана Мудра
Як нас обслуговують тут каратами вимірюється не тільки коштовне каміння
Колись Достоєвський сказав сакраментальну фразу: “Краса врятує світ”.
Сім’я річко савранко, як ти скупала? . .
...Той липневий день видався напрочуд гарним. На душі в Олексія було радісно: вчора він отримав атестат про середню освіту, виданий Полянецькою школою.
Як нас обслуговують у майстерні край дороги
Перше, що мені кинулося тут у вічі, – це Правила поведінки серед людей, вивішені на дверях.
На життєвих перехрестях є у нього своя планета – бакша
Щоденні редакторські клопоти не завжди дають змогу взятися за написання власного матеріалу.
Долі людські коли відцвітають липи
Марія Антонівна Гудзь, або просто бабка Маня, як кажуть на неї в Йосипівці, народилася в середині липня. Але вона не пам’ятає, щоб на її день народження цвіли липи.
Справи депутатські «Якщо можеш допомогти, ти просто зобов’язаний це зробити». . .
Відомого одеського бізнесмена, Президента корпорації «Альянс» Сергія Валентиновича КОНОНОВА мешканці Савранського краю вже знають із газетних публікацій.
Як живеш, село? Тут розгойдує вітер невидимі дзвони…
Назва села Глибочок з вуст жителів району звучить по-різному: Глубочок, Глібичок.
Як нас обслуговують дім, звідки починається добрий день
Давно примітила одну особливість: будівлі, як і люди, мають свою ауру. Одні ваблять до себе, притягують, а трапляються й такі, які хочеться просто обминути.
Долі людські …а за вікном владарює червень
Коли учні в школі писали твір на відому всім поколінням тему «Ким я хочу стати?», Людмила написала: «Хочу бути лікарем!».
З журналістського блокнота білий кінь
Вечір. Сонце, пройшовши свій денний маршрут, стомлено спускається до горизонту. І враз, зачепившись за верхівки дерев, розливає червону заграву. Запалює півнеба, віддзеркалюється у річковій воді.
Наречена-вишня
НОВЕЛА, НАПИСАНА ЖИТТЯМ
Екологія душі жучка (невигадана історія)
Жучка не любила людей. Ще коли була зовсім маленькою, чиїсь жорстокі руки відірвали її від теплого материнського живота, і вона опинилася на вулиці. Було нестерпно холодно і дуже хотілося їсти.
Людина та її справа бо звучав малиновий дзвін. . .
Заступнику голови Савранської райдержадміністрації Борису Івановичу Бойку виповнилося 60. Всього було на цьому шляху: були злети, були падіння. І знову він набирав висоту.
З журналістського блокнота вірте у свою зорю
Вечір. Після робочого дня поспішаю додому. Знавіснілий вітер зриває з дерев засохле листя, що дивом втрималося на гілках, і жбурляє в перехожих.
. . . Тому що його уміли чекати!
Василеві снився квітучий сад. Ніби немає війни. Ніби йде він серед біло-рожевої заметілі і – бачить вже й самі яблука. Великі, налиті соком. “Зрештою я наїмся”, - відразу майнула думка.
