Кілійський

Роки спливають, а мета лишається

Осінь… Дощзмиваєостаннікольориліта. Дні перетворюються на сіру буденщину. Але атмосфера бібліотеки надихає на спомини, переживання, сіє нові думки, ідеї.

Повернувся до кілії, тепер уже назавжди

Що за свято в Кілії? На честь кого біля мерії грає духовий оркестр? Що привело людей у цей вихідний день до школи номер один?

Багатоповерхівки зігріває електроенергія

Зима 2005-2006 років увійшла до історії Кілії як «холодомор» – напередодні опалювального сезону в районному центрі через неплатежі було відключено центральну котельню.

Українські робін гуди одягаються в «Hugo boss»

Начальник управління внутрішньої політики Одеської облдержадміністрації В.І. Гілкопровела прийом громадян у Кілійському районі.

Поштовий зв’язок – це зв’язок поколінь

Перший робочий стіл начальника Кілійської пошти Олександра Павловича Присеченка завалений каталогами, документацією, зведеннями, другий – фотографіями, грамотами, вирізками з газет.

Не можеш співати – не муч горло

Написати в «Одеські вісті» мене спонукала випадкова розмова в маршрутці. Валентина – так звали мою попутницю – вона, як і я, родом з Кілії, але з 1978 року живе і працює в Рені.

. . . Поминальні свічки і марш мендельсона

У Кілії відкрився пам'ятник «Миллионам замученных голодом в 1932-1933, 1946-1947 годах».

Традиції - з гордістю за свій район

З самого ранку закипіло в Кілії життя: на центральній вулиці – ярмарок!

Не було життя іншого

Років зо два тому ми розповідали про унікальну пошукову роботу, яку провадить директор Кілійського районного історико-краєзнавчого музею Борис Олександрович Райнов (на знімку).

Тільки спрага роботи

У південних районах Одещини літо особливо спекотне. Без вологи вмирає все живе. У цьому зв'язку питання забезпечення населення водою стають найактуальнішими.

Окаянні етюди президенту – пил в очі, народу – ковбані

На околиці Кілії, де дорога повертає на Вилкове, я стояла вже другу годину.

Путина на дунаї – це безсонні дні і ночі

…Руслан Моргун натиснув на газ – і його човник, ледве торкаючись дунайської хвилі, помчав до маленької чорної крапки на обрії. У лічені хвилини ми опинилися біля важкого рибальського човна.

«Ми – не бананова республіка…»

У Вилковому працює ціла низка підприємств, які об’єднані у рибальську асоціацію. Промисел живих водних ресурсів – справа не така проста, як може здатися на перший погляд: лови та вези на ринок.

Сторінки