Вечір вокальної лірики Глінки у виконанні заслуженої артистки України Олени Стаховської, присвячений пам’яті великого російського композитора – 200-річчю з дня його народження, відбувся в Одеській філармонії. У концерті взяли участь концертмейстер – заслужена артистка України Світлана Тимофеєва, майстер художнього слова Олена Куклова, Олена Єргієва(скрипка), Василь Дзисюк(флейта), музикознавець Ганна Розен.
Концерт проходив під патронатом Генерального консула Росії в Одесі Фелікса Кіндратовича Довженка.
Камерний спів – вид мистецтва, досить важкий для вокаліста. Він повинен розкривати найтонші нюанси людських переживань, втілених у творі композитора, за допомогою тембральних барв, чутливої передачі деталей музики і тексту, відчуттів внутрішньої дії.
Олена Стаховська – чудова камерна співачка. Не випадково у її репертуарі – романси Шуберта і Шумана, Моцарта і Ліста, Чайковського і Рахманінова, Лисенка і Майбороди. Стаховська знаходить вокальні засоби й для виконання творів сучасних композиторів.
Вечір пам’яті Глінки включав його романси як відомі й давно улюблені публікою, так і рідко виконувані, хоча не меншою мірою пройняті щирим відчуттям і яскравою мелодійністю, притаманними музиці композитора.
Своєрідним епіграфом концерту став невмирущий романс “Я помню чудное мгновенье”, який поєднав долі і творчість двох геніїв – Пушкіна, закоханого в Анну Керн, і Глінку, який вбачав жіночий ідеал у її доньці Катерині Керн. Співачка зуміла передати і настрій першої строфи – піднесений її характер, і контрастність другої, де тяжке відчуття “мрака заточенья” вирішується за допомогою інтонації, яка ніби переборює перешкоди, щоби повернутися до мелодії, овіяної радістю.
Композиція вокального вечора включала романси Глінки різних періодів його творчості, різні за змістом. Тут були й ранні романси, близькі до міської пісні, виконані з простодушною сердечністю: “Ах ты, душенька, красна девица”, “Горько, горько мне”, і написані молодим композитором, але які вже вражають своєю психологічною правдивістю – “Разочарование” і – особливо – “Не искушай меня без нужды” на слова Баратинського – зворушлива російська елегія. Композитор сам вважав цей романс першим успішним зразком своєї вокальної лірики. Але уявна простота цього, досить популярного твору, зажадала від співачки та її концертмейстера передачі психологічного підтексту романсу: не охололе почуття, а глибоке хвилювання й трепетну надію на повернення кохання почули ми у трактуванні цієї перлини вокального мистецтва.
Прозвучали у концерті й пушкінські романси Глінки “В крови горит огонь желанья” і “Адель”. Світлана Тимофеєва виділила витончений танцювальний початок: вальс і польку, які підкреслювали настрій радості в кожному з них.
Пушкінським романсам передувало читання віршів Пушкіна “Что в имени тебе моем”, “Храни меня, мой талисман” та ін. Проникливе виконання їх артисткою Оленою Кукловою сприяло сприйманню подальшої вокальної програми і стало своєрідним інтермеццо між групами романсів.
З образами Італії пов’язані дві баркароли, які виконала Олена Стаховська – “Венеціанська ніч” і “Заснули блакитні”, які можна порівняти з “омузиченими” живописними пейзажами.
Камерній вокальній ліриці не протипоказана театральність. На вокальному вечорі Олени Стаховської цьому сприяло і читання віршів Оленою Кукловою, і коментарі Ганни Розен, і участь виконавців-інструменталістів. Як ще одна діюча особа сприймалось ліричне звучання скрипки Олени Єргієвої у романсі “Не искушай”. Із самостійним номером виступив флейтист Василь Дзисюк, який виконав вальс з опери “Іван Сусанін”.
...Цикл “Прощання з Петербургом” у творчості композитора передував створенню його геніальної опери “Руслан і Людмила”. Тому переконливим було завершення концерту двома аріями Людмили з цієї опери, де Стаховська продемонструвала своє володіння віртуозним співом, колоратурою, і показала, що вона не тільки камерна, але й відмінна оперна співачка.
Ансамбль солістки і концертмейстера у виконанні романсів Глінки, яскраве розкриття образної сфери його творів, успішна композиція концерту безсумнівно послужили пропаганді чудової камерної спадщини композитора, яку сьогодні не часто почуєш на концертній естраді.
Адже творчість класиків у живому звучанні служить вихованню смаків публіки, особливо в теперішній час.
