Свою книжку Ізабелла Петрівна Воронова назвала дуже точно – “Судьба”. Її вірші друкувалися в газетах, і люди відгукувалися на них – писали листи, деякі читачі навіть вивчали їх напам'ять і декламували. “Самодіяльна поетеса” (так одного разу назвали І.П. Воронову в ізмаїльській газеті “Придунайские известия”) зуміла викликати щирий відгук у незнайомих, але душевно близьких їй людей.
…А доля підготувала Ізабеллі Петрівні випробування вже в ранньому, довоєнному, дитинстві. Їй було п'ять років, коли трагічно загинула під колесами нічного ленінградського трамвая мама Ніна Вікторівна (родина жила в Сестрорецьку). Через кілька років війна забрала доброго й ласкавого батька. Нетривале життя у тітки, потім евакуація з дитячим будинком до глухого сибірського села.
Самостійне життя Ізабелла почала в 15 років – “разом з іншими дівчатками” її направили на текстильну фабрику до міста Гусь-Хрустальный Владимирської області. “При випуску нам дали один змінний одяг, невелику булку житнього хліба і грамів п'ятдесят вершкового масла...” “І все-таки, переживши знедолене війною дитинство, скуштувавши важкої сирітської долі, напівголодного існування, нас, дітей військового дитячого будинку, труднощі не зламали. Ми вистояли...”.
Причиною цього Ізабелла Петрівна вважає піклування держави, яка не покинула сиріт напризволяще. Але вистояти допомогли і власна воля, духовна міцність, життєва сила. Усі ці якості Ізабелла Петрівна зберегла дотепер. Її вірші – свідчення насиченого життя людини, не замкнутого на особистих прикрощах, а відкритого всім тривогам і радощам світу. Ізабелла Воронова пише про своє життя, про любов і природу, про матір, присвячує вірші любим людям і своєму селу – Муравлівці. Є вірші для дітей, на “громадянську тематику”, проникливі рядки, присвячені друзям, які пішли з життя.
Книжка “Судьба” з'явилася завдяки допомозі багатьох людей, яким Ізабелла Петрівна Воронова висловлює свою палку вдячність. Книжка вийшла – і почала своє життя. Нехай же її доля буде щасливою.
Сгораю, как звезда в пути,
Но все равно должна идти.
Хочу, пока открыт мне свет,
Свой на Земле оставить след.
