Майже 60 членів Спілки ветеранів контррозвідки «Гром» зібралися в ці дні ушанувати пам'ять загиблих товаришів. Урочисто й одночасно зворушливо виглядало покладання ними квітів у маленькій каплиці, розташованій на території управління військової контррозвідки Південного оперативного командування. Глибоко зворушливо пролунав традиційний тост за солдата - захисника Батьківщини. Тут зібралися ті, хто пройшов до Перемоги тернистими дорогами війни. Багато хто служив в органах легендарної радянської контррозвідки «Смерш» - «Смерть шпигунам». Вона підкорялася безпосередньо Верховному головнокомандувачу, тому її діяльність для багатьох була значною мірою засекречена. Її співробітників побоювалися, вважали фронтовою елітою, сповненою повноважень. Про них поширювали неймовірні чутки, їм у душі заздрили і далеко не завжди любили.

Тепер флер таємничості знятий. Вони більше не несуть моральний вантаж бути безвісними серед живих. Тепер імена цих людей зареєстровані у відкритих анналах Спілки, що поєднує близько ста чоловік.

На жаль, навіть невигубне почуття полкового братерства не може мобілізувати усіх, щоб самостійно прийти на загальний збір. Здоров'я їх тане, багатьох підкосили турботи і переживання. Навіть уроджена для представників того покоління сила духу не може уберегти їх від хвороб. За минулий рік особовий склад Спілки став меншим на 18 ветеранів, що вибули зі списку живих.

- І все-таки можна тільки пишатися тією офіцерською витримкою, з якою вони переносять негаразди, - говорить Фелікс Лютенко - президент Спілки ветеранів контррозвідки "Гром", що взяв на себе організацію цього заходу при підтримці Республіканської партії України. - Власне, метою створення Спілки, у першу чергу, є захист соціальних інтересів офіцерів запасу, що служили в даних органах. Адже тепер колишні співробітники спецслужб потребують підтримки й уваги.

Гідним проявом такої уваги до колишнього фронтовика є вручення пам'ятної нагороди. Під трубні звуки військового оркестру кожному з "громовців" була вручена медаль з написом "60 лет победы над фашизмом". З іншого боку на ній зображений Орден Перемоги. Особливістю медалі є те, що її екземпляри викарбувані з розрахунку на усіх, хто брав участь у Великій Вітчизняній війні. Тобто їх одержали ветерани всіх країн СНД. Які б політичні перетворення не відбувалися і як би вони не змінювали світ, перед лицем історії ці люди назавжди складають єдину фронтову родину, і роз'єднувати її не повинні ніякі територіальні кордони або економічні системи. Від імені Служби безпеки України ветерани одержали грамоти.

А потім кухонним теплом привалу дихнула справжня польова кухня. І на столах задимилися миски з доброю солдатською кашею. Тремтячими від хвилювання руками були підняті похідні кружки з тими самими фронтовими стома грамами, що обпалювали горло перед атакою. І за добрим звичаєм минулих років зазвучали пісні. Співали знайому усім "Землянку", "Катюшу", "В лесу прифронтовом", співали "День Победы" і незабутню одеську "Темная ночь". Уже не вистачало подиху, щоб правильно виводити мелодію. Але кожне слово було сповнене проникливим змістом очевидця й учасника бойових днів.

На жаль, старих тепер не усі розуміють. Не усі підтримують. Але і світ не без добрих людей. Знайшлися спонсори, що взяли на себе фінансову частину в проведенні святкового заходу. Відгукнулися, що називається, з першого слова. Це, насамперед, обласне представництво Республіканської партії України (керівник Володимир Русинек). Накрили стіл, організували.

Але кошти не дозволяють збиратися частіше. Незмінні тільки традиційні свята - День Перемоги і свій професійний - 20 грудня, що з'явився після того, як у 1917 році Ф. Дзержинський створив ВЧК. Але чи закінчуються функції Спілки "Гром" тільки ушановуванням парадних дат?

-Ні, звичайно, - говорить Ф. Лютенко. - Багато робиться нами для того, щоб змінити ставлення до органів держбезпеки. А отже і до їхніх співробітників. Це величезна частина нашої виховної і патріотичної роботи. Адже з кожним з цих ветеранів можна було піти в розвідку. А це найвища перевірка надійності людини на війні. Та й не тільки! Що б не говорили, але без органів державної безпеки і спецслужб жодна цивілізована країна не зможе забезпечити собі надійних умов для незалежного існування.

Так, про свою боротьбу з п'ятою колоною розповідає капітан першого рангу Володимир Сагач. Разом з передовими частинами він кидався в холодну воду під час операції з висадки керченського десанту. Бійці "невидимого фронту" захопили будинок, де розташовувалося гестапо. Були знайдені сейфи, у яких зберігалися доноси зрадників на наших же громадян. Були виявлені і знешкоджені агенти, що пройшли спецпідготовку в німецьких спецслужбах і заслані до нас назад, щоб проводити диверсійну діяльність проти нашої армії. У ветерана біля легені так і залишився осколок міни. Хіба його видно під золотом важких орденів?

На Сталінградському фронті від осколка позбавилася зору Євгенія Кочемасова. Її привела на зустріч онука. Зі своїм маленьким правнуком Микитою прийшло подружжя Циплакових, - вони разом з часів війни. Усім їм сьогодні нелегко.

Спілка разом з Республіканською партією України доклала чимало старань, щоб "пробити" прийняття закону про підвищення пенсії ветеранам. І як наслідок, зараз у багатьох вона зросла вдвічі. Постійно шукаються можливості зробити їм фінансова підмогу. Наприклад, забезпечити медикаментами й оплатити лікувальні процедури. Самим старим це просто не по кишені.

І все-таки їм не позичати оптимізму. Вони звикли не здаватися. Вони звикли виживати й навчають цьому нас своїм прикладом.