Цей пушкінський рядок зібрав у музеї ім. Костянтина Паустовського численних шанувальників багатогранної творчості цього майстра поетичної прози у день 115-ї річниці народження.
Паустовського приваблювало життя славетних людей із поетичним сприйняттям світу. Над пушкінською темою він працював майже усе своє творче життя. Напередодні 208-ї річниці з дня народження великого поета їхні імена сусідили у святковій експозиції. Тут були репрезентовані різні видання книг О.С. Пушкіна та літературні праці про нього К.Г. Паустовського.
Добре відомо, що значне місце у їхньому житті й творчості посідає наше місто. У 20-ті роки ХІХ століття Пушкін перебуває на засланні в Одесі. Вітер, що обвівав чоло Пушкіна, рівно через сто років обвівав тут чоло Паустовського.
Перебування поета в Одесі Паустовський описав у п'єсі «Наш современник» (1949). Із Пушкіним ми зустрічаємося в його романі «Дым Отечества», йому він присвячує оповідання «Михайловские рощи», «Томик Пушкина», нариси «Наш Пушкин», «Сказки Пушкина», згадує в багатьох інших нарисах і статтях, серед яких«Южная Пальмира», «О новелле», «Наедине с осенью», «Предательская осень», «Содружество».
Коли Паустовський наводить приклади різноманітного звучання російської мови в поезії, то він посилається на простоту й осанну дзвінкість мови в Пушкіна у вірші «Роняет лес багряный свой убор». Працюючи над творами, говорячи про силу уяви, він надихався прикладом, насамперед, Пушкіна. Відповідаючи на запитання, що таке, власне кажучи, новела, Паустовський говорить, що перші російські новели – це повісті Пушкіна. Герої творів Паустовського освідчуються в любові до великого поета.
Своє бачення теми «А.С. Пушкин в произведениях К.Г. Паустовского» на літературному вечорі репрезентувала вчителька-методистка школи № 121 Людмила Павлівна Кияновська. У своїй доповіді вона підтвердила думку, що й у наш час жива пам'ять про поета та письменника-романтика, і наша любов до них невичерпна.
Слово Пушкіна, його громадянська поезія й лірика, прозвучали у виконанні читця, члена літературно-музичного клубу «Ліра» Інни Лейзерович.
Відома думка Паустовського, що для пізнання світу письменникові потрібно жити, мандруючи. Темі «Муза странствий К.Г. Паустовского (по страницам произведений)» присвятила свою доповідь вчений секретар Пушкінської комісії при Будинку вчених Лідія Адольфівна Щербина. В її основу було покладено європейський щоденник Паустовського, його записи під час подорожі навколо Європи (1956 р.), що розпочалася на теплоході «Победа» із Одеси.
А ще у день народження Паустовського до його барельєфу на будинку № 8 по вулиці Чорноморській, у дворі якого в 20-ті роки минулого століття він жив (поруч із нинішним музеєм його імені) за ініціативою Благодійного фонду ім. Б. Дерев’янка (співголова – депутат міської ради Олексій Гончаренко) прийшли численні шанувальники письменника. У здійснення постійної акції «Одеса пам'ятає», вони принесли яскраві гвоздики й кошик чудових троянд. Усіх схвилювали натхненний заклик зберегти духовну ауру цієї тихої колись вулички та музей Паустовського, де «озонуються» душі людські, й слова письменника, які можна вважати його літературним заповітом: «Мы жили на этой земле. Не отдавайте ее в руки опустошителей, пошляков и невежд. Мы – потомки Пушкина, и с нас за это спросится».
