У бесіді із нашим кореспондентом, професор, завідувач кафедри хірургії Одеського державного медичного університету (ОДМУ) Володимир Грубнік згадав, що понад десять років тому, в Україні з'явилися перші паростки нового напряму в хірургії – малоінвазивного, тобто, менш травматичного для пацієнта. На той час навіть колеги професора, знайомлячись із першими ендоскопічними (лапароскопічними) інструментами, сумнівалися: як можна допомогти хворому такими «китайськими паличками» – без розтину, через прокол?
Але незабаром про кафедру хірургії ОДМУ заговорили далеко за межами України, тому що одеські ендоскопічні хірурги робили одну за другою унікальні операції. Серед них – видалення жовчного міхура, селезінки, через прокол; хірургічне лікування рефлюксної хвороби (грижі стравоходу); віртуозне видалення грижі живота; фантастична у виконанні та за результатами операція, яка рятує від останньої стадії ожиріння, гінекологічні операції тощо. Хоча, професор завжди називав ендоскопічні втручання всього лише невеличкою корекцією організму.
У наші дні, мабуть, ніхто не сумнівається: краща операція – та, у якій немає ані крові, ані розтину, – через проколи. Але час диктує медикам нові завдання.
За спостереженнями фахівців, більшості пацієнтів і, особливо пацієнткам, не хочеться мати на тілі навіть найменших слідів від хірургічного втручання. Готовність лікарів допомогти їм у цьому, зрештою, стала ще однією ідеєю малоінвазійної хірургії.
Першими про пошук нових можливостей заговорили хірурги США, Франції. Однак, у 2006 році, технологію виконання ендоскопічної операції, яка не залишає слідів від проколу, запропонували й продемонстрували колегам лікарі із Індії. Вони виконали апендоктамію через пупок – природний отвір на тілі людини.
На щорічному Міжнародному конгресі малоінвазійної хірургії, який відбувся цього літа у Греції, в арсеналі фахівців було вже дві подібні операції, – французький хірург у клініці Страсбурга видалив жовчний міхур пацієнтці, через... піхви. Справа у тому, що метод припускає проникнення в тіло пацієнта лише через природні отвори. Це – так звана транслюмінальна ендоскопічна хірургія (NOTES). Програму, присвячену її подальшому розвитку, учасники конгресу назвали поетично – «Анубіс». Знавці історії без зусиль проведуть паралелі між новими методами сучасної хірургії та способом бальзамування, які застосовували в стародавньому Єгипті жреці бога Анубіса. Згідно з легендою, він відповідав за ідеальне збереження людського тіла для майбутнього його відродження.
Отож: третю та четверту операції, у рамках вищезгаданої програми, зроблено нещодавно в Одеській міській лікарні № 11 видатними українськими хірургами: професором, завідувачем кафедри ОДМУ Володимиром Грубніком та професором, завідувачем відділу шлунково-кишкових кровотеч вищезгаданої лікарні Віталієм Грубніком. Хірургічний метод наших земляків, у порівнянні із тим, що було запропоновано раніше, має багато переваг: операція стала простішою, потребує набагато менше часу, а також матеріальних витрат; дуже важливий фактор – відсутність післяопераційних ускладнень.
Перший український досвід щодо видалення жовчного міхура через делікатний орган, у серпні не було зафіксовано документально, як належить у таких випадках. Лікарі зізнаються: марновірні!.. Але таку ж операцію, сьомого вересня, було внесено до протоколу, знято на відеоплівку.
– Ми відзначили, що оригінальна ендоскопічна операція щодо видалення жовчного міхура переноситься жінками легко, – розповів Володимир Грубнік нашому кореспондентові. – Невеличкий прокол, який цього разу робиться зсередини, гоїться за лічені дні. Через кілька годин після хірургічного втручання наші пацієнтки відпрошувалися додому... Хоча ми й зараз продовжуємо спостереження за їхнім самопочуттям. Ускладнень немає й, гадаю, не буде.
До сказаного Володимир Грубнік додав, що не береться пророкувати майбутнє нового хірургічного напряму, але знає точно: ідея зацікавила хірургів багатьох країн. Розробки операцій, пов'язаних не лише із видаленням жовчних міхурів або апендициту, одеські лікарі будуть продовжувати.
