У ветеранських організаціях Ізмаїльського району підходить до фінішу звітно-виборна кампанія. Відзвітував цими днями і голова ветеранської організації села Матроски – заслужена людина, фронтовик, перший сільський голова після утворення Матросківської сільської ради Іван Миколайович Видиборець. Йшлося про перебої з подачею води, незважаючи на те, що саме з Матроски бере воду навіть місто; про часті відключення електроенергії без будь-яких попереджень; про розбиті дороги... Це було б з великою натяжкою простимо при бідності місцевого бюджету. Проте Матроска не повинна бідувати, адже на території громади розташований острів Репіда, відданий в оренду фермерам. Як правило, орендарі справно сплачують податки, отож, надходження до бюджету є. Тільки немає достатнього контролю за їх використанням, що і спричинило відставку сільського голови.
Говорили люди похилого віку і про те, що досі, ось уже два роки, обіцяють провести в село газ, але справа з мертвої точки не зрушується; і про те, що зима на носі, а немає кому допомогти людям похилого віку у заготівлі хмизу – його на острові Репіда більш ніж досить. Раніше така робота організовувалася кожного разу в осінні місяці. У нинішньому, через те, що село залишилося без голови, братися за розв’язання не тільки цієї, але і багатьох інших проблем тут не хочуть.
– Але і ми не повинні бути осторонь, – сказав Іван Миколайович. – Адже ми – достатня сила, щоб впливати на розв’язання тих чи інших проблем на селі.
Це стосується і волонтерського руху, відвідувань людей похилого віку вдома з метою надати ту чи іншу допомогу тим, хто її потребує. Це має безпосередній стосунок і до військово-патріотичного виховання.
Іван Миколайович з болем говорив про серйозні недоліки у цій роботі, про те, що, на жаль, немає у ветеранської організації достатнього контакту зі школою, з її керівництвом. Так, ветерани беруть участь у проведенні уроків мужності, бесідах з підлітками. Не обмежуються рідним селом, їздили й до Броски. Традиційні вшанування ветеранів під час свят. Але от біда, поскаржився І.М. Видиборець: якщо з учнями молодших класів зв'язок налагоджений гарний, то зі старшими класами його недостатньо.
– Можливо, хтось вважає це старечим бурчанням, проте це аж ніяк не так, – підкреслив ветеран. – Не можна, щоб молодь відривалася від історії, тієї історії, яку писали ми і наші однолітки ціною величезних втрат і злигоднів, визволяючи Вітчизну від фашизму. Не можна замінювати справжні ідеали фальшивими. Нам не те, що протидіють, але, як складається враження, не завжди вітають наше відвідування старших класів. Чому, я не знаю. Я б хотів запитати про це депутата районної ради, директора сільської школи. Але, як ви бачите, вона до нас сьогодні не прийшла...
Ні в які рамки не вкладається, що працівники сільської ради, одержавши новий будинок, до нього ще й не переїхали. Чекають, коли його «разбомблять» «умільці»?
Відповідаючи на запитання ветеранів, голова Ізмаїльської районної ради Сергій Іванович Мазур, який взяв участь у роботі звітно-виборчих зборів, теж запитує себе – де директор школи? Де секретар сільської ради, виконувачка обов'язки голови? Можна сприймати це по-різному, можна – і як неповагу до людей похилого віку. Чи припустимо це сьогодні?
...А директор школи прийшла, коли збори ветеранів закінчилися. Прийшла, щоб, скориставшись нагодою, провести своєрідну передвиборну зустріч.
