ЗВІТИ І ВИБОРИ У ВЕТЕРАНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
Минуло чотири роки з того часу, як завершилася звітно-виборна кампанія в Організації ветеранів України. На Одещині було обрано керівників 1250 первинних, 30 районних та 7 міських організацій та їхній актив. Сьогодні вони поєднують 650 тисяч чоловік та обстоюють їхні інтереси у органах влади, провадять військово-патріотичне виховання молоді, захищають історичну правду про Велику Вітчизняну війну, сприяють становленню незалежної Української держави, спираючись на свій багатющий життєвий, трудовий та ратний досвід.
Про те, що було зроблено за минулий період, ветерани вели й ведуть предметну розмову на звітно-виборних зборах та конференціях. На них, як у дзеркалі, відбивається справжнє ставлення влади до повсякденних потреб та запитів людей старшого покоління, які врятували країну від фашизму й відродили її з руїн, до їхніх заслуг перед суспільством.
Одеська обласна Рада ветеранів аналізує пропозиції, висловлені під час звітів та виборів, і, узагальнивши, доведе їх до відповідних керівників органів влади, які, на жаль, зустрічаються з людьми літнього віку, переважно, по ювілейних датах. Але в повсякденних буднях у ветеранів зовсім інше життя, і багато керівників мало ним цікавляться й майже його не знають. Не випадково, коли при зустрічах запитуєш про те, скільки ветеранів у районі, у місті, то, як правило, точну цифру не називають.
Але ж ветеранські організації, їхні голови і актив, беруть участь у вирішенні важливих соціальних проблем, якими обтяжене старше покоління. Але при цьому багато керівників, маючи відмінно обладнані кабінети, службові іномарки, гідну зарплату, не завжди й не скрізь вживають заходів щодо виконання рішень вищих органів про виплату матеріальної допомоги ветеранським активістам за їхню роботу. У багатьох районних центрах бажають бути кращими приміщення, виділені для Рад ветеранів. Не скрізь виконується рішення про матеріальну допомогу головам ветеранських організацій.
Нинішня звітно-виборна кампанія проходить у рік 20-річчя Організації ветеранів України. І поважаючому себе керівникові міста або району, де мешкає від 10 до 60 тисяч ветеранів, можна, та й потрібно, відсунувши на другий план поточні питання, взяти участь у ній. Так і чинять: керівники Кодимського району – В.І. Погорілий, С.В. Огінський; Ізмаїльського району – С.А. Ніколаєв, С.І. Мазур; Балтського району – М.В. Коновський, М.І. Усатенко; Овідіопольського району – Н.А. Чегодар, В.В. Левчук; Комінтернівського району – Л.Я. Прокопечко, Д.І. Макосій; Київського району м. Одеси – Ю.В. Паласкевич; мери міст Іллічівська – В.Я. Хмельнюк; Білгорода-Дністровського – М.Н. Даценко; Ізмаїла – Г.М. Дубенко; Южного – В.М. Новацький.
Вони разом із головами Рад ветеранів І.Н. Бордюжею, В.А. Матушкіним, М.П. Масловим, М.А. Сеїним, М.І. Волошком, Б.М. Ставровим, Г.М. Омельченком постійно вникають в життя, потреби та турботи людей літнього віку, багато чого роблять для їхнього соціального захисту.
Але у низці районів області навіть сільські та селищні голови не лише самі не взяли участі у звітно-виборних конференціях, але й не надали допомогу у довезенні делегатів на звітно-виборні конференції.
Наприклад, на слабкому організаційному рівні було підготовлено й проведено звітно-виборну конференцію у Великомихайлівському районі, де головою організації ветеранів Г.Г. Дребницький.
Голова Роздільнянського міськвиконкому Б.В. Кіндюк на звітно-виборній конференції був присутній і навіть виступив. Але говорив зовсім на інші теми. А, вислухавши шквал критики, обурення та невдоволення на свою адресу, взагалі залишив конференцію.
У Саратському районі голова райдержадміністрації А.Л. Негодяєв та голова районної ради К.І. Бочевар, одержавши запрошення голови Ради ветеранів В.І. Гуменюка взяти участь у роботі конференції, послалися на термінову зайнятість й передоручали взяти участь у роботі своїм заступникам.
Треба віддати належне заступникові голови райради І.С. Райнову. Його змістовний виступ та переконливі відповіді на запитання делегатів були сприйняті із задоволенням. Заступник голови райдержадміністрації Д.І. Сейз, також пославшись на велику зайнятість, делегував на конференцію керівника апарату райдержадміністрації С.Д. Удовик. Звичайно ж, їй, не поінформованій у ветеранських проблемах людині, складно було відповідати на запитання, які у гострій формі ставили делегати. А її 20-хвилинне (замість 8-10 за регламентом) виступ про війну та літературну діяльність Солженіцина, Астахова і Резуна-Суворова не викликало великого інтересу.
Відбувся прецедент із висуванням кандидатури на посаду голови Ради ветеранів Фрунзівського району. Його ініціатором стала районна рада. Заступник голови районної ради Г.Д. Кукуєвський звернувся до обласної Ради ветеранів із проханням щодо обрання керівником ветеранів району гідної людини, повідомивши про те, що усі питання щодо кандидатури обговорені, вирішені й узгоджені. Насправді усе виявилося навпаки. Пропонована кандидатура із ветеранським активом не обговорювалася. Участі у ветеранській роботі ця людина не бере, делегатом на конференцію не обрана й не запрошена на неї. У підсумку більшістю голосів затвердили на посаду ветеранського керівника району В.Д. Руснака, яка має досвід роботи.
Ці та інші факти байдужого ставлення керівників до потреб і проблем ветеранів не додають їм авторитету.
Повсюдно обговорювалося питання щодо забезпечення ветеранів війни, праці та інвалідів санаторно-курортним лікуванням. По-перше, одержати путівку, це майже нереально. По-друге, вартість путівки становить близько 2000 грн. Ветеран, не використавши можливості відвідати санаторій, замість середньої вартості путівки може одержати компенсацію у 150 – 200 грн. Хто відповість, чому таке співвідношення можливе? У Законі про соціальний захист ветеранів визначено забезпечення ветеранів, інвалідів вугіллям, газом. У низці районів ветеранам виплачується вартість тонни вугілля у 400 – 450 грн. Насправді ж тонна вугілля коштує 600 – 650 грн. Але його потрібно ще знайти, домовитися про довезення. За навантаження, розвантаження заплатити. Ось і весело живе наш ветеран. Хвилює людей і те, що дотепер немає механізму повернення заморожених внесків до банків СРСР.
На зборах і виборних конференціях ветерани із болем говорили про проблеми села, де дороги не ремонтуються, будинки валяться, земля стоїть пусткою.
У той же час, навчені досвідом люди висловлюють конкретні пропозиції щодо поліпшення життя. Пишаючись своїм минулим, вони готові робити усе від них залежне, щоб у державі була стабільність і політична, й економічна, і щоб дотримувалося верховенство закону.
