Турботапродімпочинаєтьсявсерцілюдини. Лишеодніобмежуютьпоняття«дім» стінамивласногожитла, іншіжрозуміютьйогонабагатоширше: «Мійдім– цемійдвір, моявулиця, моємісто, моякраїна». Мабуть, усе залежить від здатності людської душі вміщувати в себе не лише особисто «моє», але й «наше», тобто наше спільне, а отже, ставитися до нього як до свого чогось дуже любого та дорогого. Зрозуміти це й відчути не лише причетність до природи, але й відповідальність за неї, за світ навколо себе, допомогла учням 1-ї одеської гімназії імені А.П. Бистріної екологічна програма, яку вони назвали «Ми зможемо!» Діти від 10 до 16 років включилися до неї не за вказівкою вчителів, не заради заохочень або гарних оцінок, а тому що зрозуміли, наскільки важливо те, що вони зможуть і повинні зробити.
ідею знайшли... у пачці чаю
Екологічному вихованню учнів у цій гімназії завжди приділяли значну увагу. Але після того, як викладач хімії Марія Львівна Листицька, розкривши пачку чаю "Ахмад", знайшла в ній листівку із закликом англійських екологів до української молоді долучитися до екологічного проекту "Зелена Європа – квітуча Україна" і прочитала її в усіх класах гімназії, ставлення дітей до проблем навколишнього середовища стало набагато серйознішим. Листівка знайшла відгук у дитячих серцях, і вони із щирим ентузіазмом долучилися до цього проекту, розробивши свою власну програму.
Гімназисти працювали не лише у період навчального року, але й на літніх канікулах. Причому, ніяких заохочень, ніяких дивідендів у вигляді гарних оцінок викладачі їм не обіцяли. Але вже першого вересня на столі у вчителя хімії – керівника екологічної програми Марії Листицької лежали матеріали, зняті учнями за допомогою відео й фотокамер, що стосуються різних питань екології.
У променях ранкового сонця... гори сміття
З самого початку учасників проекту розділили на декілька невеличких груп. Кожна вибрала для себе певне завдання.
Настасія Бурнашова, учениця 7-го (випускного) класу гімназії:
– Я хотіла з'ясувати, наскільки забруднюють місто та прибережну частину моря різні промислові підприємства. Починаючи дослідження, планувала об'їхати усі промислові райони Одеси, тому що за стереотипом, що склався, була впевнена, що саме там найгірші екологічні обставини. Але, на свій великий подив, я зрозуміла, що найбруднішими в Одесі є так звані зони відпочинку. Це Великий Фонтан, Дача Ковалевського, Лузанівка. Їх я знімала на фотокамеру рано вранці. Огидний задушливий запах та незліченні гори сміття на тлі ранкового сонця, та чудового горіхового гаю в районі Дачі Ковалевського – приголомшливе і одночасно гнітюче видовище. Таке враження, що люди, влаштовуючи сімейні свята, пікніки, не розуміють, що за собою треба прибирати. Така ж ситуація і на Фонтані, і в Лузанівці. Ще помітила, що урни для відходів можна побачити не частіше ніж через сто метрів. Тому, наприклад, якщо гуляєш у пляжній зоні і хочеш викинути порожню пляшку, то доки дійдеш до найближчої урни – легше кинути туди, де вже купи сміття. А вони усюди. В людини спрацьовує обивательська психологія: "Що зміниться? Однією пляшкою більше – однією менше". А таких людей за день проходять тисячі...
Дівчина також побувала і в районі припортового заводу. Поблизу нього – смітник: "Таке враження, що з усього міста звезли непотрібну техніку. Чула, що завод хочуть продати. Гадаю, що це страшна "перспектива" для нашого міста. Чомусь слабко віриться, що приватний власник не стане скупитися на підтримку системи екологічної безпека заводу", – висловила власну, незалежну ні від кого, точку зору, майбутній економіст Настасія Бурнашова.
Акваторія Іллічівського порту також вразила дітей своїм моторошним забрудненням. "Йшли уздовж берега і бачили величезну кількість сміття у воді – поліетиленові кульки, пластикові пляшки. Але ж там є мешканці підводного світу. І ось на тлі цього світу, вірніше, на його поверхні – плаває усе це неподобство", – додала Настя.
«Не порт забруднює місто, а місто забруднює акваторію порту»
«Інша група дітей працювала на території Одеського торговельного порту», – розповіла керівник екологічної програми Листицька. Діти взяли інтерв'ю у начальника екологічної служби порту. З'ясували, що за останні 5 років в акваторії порту з'явилося кілька видів морських істот, яких вважали безповоротно зниклими. Учні прийшли до висновку, що в порту увагу екологічним питанням приділяють немалу. Висновок вони, як це не дивно, сформулювали так: "Не порт забруднює місто, а навпаки, місто забруднює акваторію порту".
Учень 2-а класу Максим Муроховський та його однокласники Владик Перекрьостов і Дмитро Сміщенко, за їхнім визнанням, захопилися питаннями утилізації та переробки пластикових пляшок і поліетиленових кульків.
– Після того, як ми побували у багатьох магазинах і поспостерігали за тим, що там відбувається, у нас виникли пропозиції створити обмінні фонди порожніх пластикових пляшок в усіх супермаркетах. І ще, ми запропонували встановити ціну на маленькі безкоштовні поліетиленові кульки, які покупці спочатку беруть пачками, а потім викидають як абсолютно зайві та непотрібні. Крім того, ми за те, щоб у нашому місті були встановлені сміттєві баки для різних видів відходів, для того, щоб сміття можна було переробляти, замість того, щоб створювати величезні смітники, – вважають юні екологи.
Величезну допомогу активістам екологічної програми надала викладач інформатики Ірина Потапова. Вся інформація, зібрана гімназистами, завдяки Ірині Юріївні, була подана в електронному вигляді на засіданні круглого столу, присвяченого екологічним питанням:
– Діти знайшли спосіб економії природних ресурсів у своїх сім’ях. І це, напевно, один із важливих результатів. Наприклад, діти, за допомогою невеличкого відеоролика продемонстрували, яка величезна кількість води щодня зовсім даремно йде у каналізацію з відкритого крана за ті 5 хвилин, доки людина чистить зуби. А якщо це помножити на усіх жителів міста, країни...? Звернули увагу діти й на те, що якщо знизити температуру нагрівання води у пральній машині на 10 градусів, не залишати комп'ютер у режимі очікування або виключати у квартирі непотрібне світло, показання електролічильника значно знизяться.
Незважаючи на те, що деякі висновки дітей були наївними, а пропозиції нездійсненними, головну мету, вважають викладачі гімназії, досягнуто. У дітей змінилося ставлення до екології, вони замислилися, наприклад, про те, що поліетилен, з якого виготовлена звичайна пластикова пляшка або пакет, у природі протягом сотень років не розчиняється. Замислилися й про те, що буде із припортовим заводом, якщо він перейде у приватні руки. І найголовніше, дорослі не намагалися впливати на позицію дітей.
Екологічна програма в гімназії триває, і сьогодні усе більше учнів долучаються до неї, беручи приклад із своїх товаришів.
