Шахтарям, які захистили батарею
Напередодні Дня Перемоги біля селища Чорноморського Комінтернівського району буде урочисто відкрито пам'ятник донецьким шахтарям, які загинули при обороні Одеси.
Практично будь-який одесит може розповісти про героїчну 411-ту батарею, але мало хто знає про іншу батарею – 412-ту. У дні оборони Одеси саме там розташовувався 1-й Чорноморський полк морської піхоти. Румунсько-фашистські війська вирішили захопити цей важливий пункт, щоб використовувати наші гармати для обстрілу міста. Для захисту батареї було кинуто поповнення, яке тільки-но прибуло – шахтарів із Донбасу. Їх навіть не було чим озброїти: усього лише 10 гвинтівок на 250 чоловік. На прохання шахтарів їм видали тільники, 5-6 гранат на бійця, ножі та саперні лопатки. У своєму першому та останньому бою вони врятували батарею від захоплення, але загинули усі до одного. Навіть могили покійних були розорені окупантами. Майже 70 років про подвиг 412-ї батареї нагадувала лише гранітна плита, розташована між капонірами 1-ї та 2-ї гармати.
Сьогодні на цьому місці завершується спорудження пам'ятника полеглим шахтарям. Ідея щодо його створення виникла кілька років тому, практичні роботи розтяглися на два роки. Висота пам'ятника разом зі стелою та курганом – понад 14 метрів. Попереду ще досить великий обсяг оздоблювальних та дорожніх робіт, але завершити їх планують у найкоротший термін. Саме цьому питанню була присвячена робоча нарада за участю обласної та місцевої влади, а також представників багатьох підприємств-меценатів.
– Це була ініціатива Благодійного фонду імені маршала Жукова, який курирує народний депутат від Партії регіонів, а нині віце-прем'єр-міністр уряду Борис Вікторович Колесников за підтримки однопартійців та активної участі Чорноморської селищної ради, – повідомив голова Одеської облради Микола Скорик. – Звичайно, їхню ініціативу було підтримано обласною владою. У спорудженні беруть участь провідні підприємства, розташовані на території Комінтернівського району: припортовий завод, порт Южний та інші. Ми домовилися із Благодійним фондом імені маршала Жукова, що на найближчій сесії облрада прийме дане майно у власність обласної громади і надалі буде утримувати та обслуговувати меморіал. Попередньо урочисте відкриття намічено на 6 травня. Ми запросимо керівників країни, і нам буде дуже приємно, якщо вони візьмуть участь у цьому заході.
Як повідомив Чорноморський селищний голова Сергій Удалов, у майбутньому навколо монумента передбачається створення меморіалу. Він буде включати паркову зону, виставку військової техніки, Алею Слави. До експозиції можуть органічно вписатися збережені з часів Великої Вітчизняної бункери та підмурівки гармат. Зараз обласна організація «Пам'ять і честь» допомагає у розшуку останків загиблих, які будуть урочисто перепоховані. Щоправда, поки що не вирішено питання відведення земель (вони є власністю Міністерства оборони), однак роботи у цьому напрямі вже провадяться.
Прес-служба обласної ради
Тих літ не змовкне слава ніколи
Минулої неділі на полігоні біля селища Чорноморському в межах Першого міжнародного воєнно-історичного фестивалю «За рідну Одесу! 1944 рік», присвяченого 66-й річниці визволення міста від німецько-фашистських загарбників, відбулася реконструкція епізоду висадки Григорівського десанту. Об'єднавши зусилля, Генеральний штаб ЗСР України, облдержадміністрація, молодіжна громадська організація «Київський клуб «Червона зірка» та селищна рада Чорноморського подарували усім присутнім свято – дивовижне за своєю щирістю, історичною вірогідністю та людською причетністю до безсмертного подвигу воїнів Великої Вітчизняної.
– Представники молодого покоління жителів області повинні знати, за що наше місто було удостоєне звання міста-героя, – звернувся до присутніх голова обласної ради Микола Скорик. – Вони повинні знати, як героїчно оборонялися одесити, як діяло підпілля, як стояли на смерть берегові батареї. Сьогодні на полігоні ми побачимо реконструкцію першого успішного тактичного десанту Чорноморського флоту – Григорівського, завдяки якому площу Одеського оборонного району вдалося збільшити на сто двадцять квадратних кілометрів. І супротивник вже не міг безкарно обстрілювати місто та порт.
Микола Леонідович подякував керівництву Південного оперативного командування, керівництву Комінтернівського району та Чорноморському селищному голові Сергію Удалову за виявлену ініціативу. Адже реконструкція подій минулої війни провадиться вже другий рік поспіль.
Після урочистого мітингу усі гості свята, а їх до цього часу зібралося вже кілька тисяч, змогли зануритися в атмосферу подій, які відбувалися 22 вересня 1941 року. Висадку десанту відтворювали понад триста членів військово-патріотичних організацій із України, Росії, Білорусі, Чехії. Техніку часів війни надали Київська та Одеська кіностудії.
Ось із кораблів, що підійшли, почалася висадка першого кидка десанту – роти 3-го Чорноморського полку морської піхоти під командуванням молодшого лейтенанта Чарупи. Бійці та командири стрибали у воду за сто – сто п'ятдесят метрів від берега, а потім усіма способами добиралися на сушу. Підтримували десант есмінці “Бойкий”, “Беспощадный”, “Безупречный” і канонерка “Красная Грузия”. Вони піддалися нальотам великих груп німецьких пікіруючих бомбардувальників Ю-87. Досягнувши берега, десантники одразу вступали у бій.
Під час реконструкції Григорівського десанту вперше в Одесі був відтворений повітряний бій між німецьким літаком «мессершмітт» та радянським Ла-5. Їх пілотували начальник Одеського обласного авіаспортивного клубу, полковник запасу, учасник війни в Афганістані Олександр Останков та майстер спорту з вищого пілотажу, дворазовий чемпіон України Валерій Наливайко. Керівником польотів був військовий льотчик, що літав на МиГ-27 і МиГ-29, полковник запасу, на рахунку якого двісті шістдесят бойових вильотів в Афганістані, Олександр Головань.
Професіоналізм льотчиків, які виконували неймовірні піке та петлі, кілька хвилин тримав усіх присутніх у напрузі. А потім, коли Ла-5 здобув перемогу, пролунали оплески та крики «ура!». Стало зрозуміло: якщо так азартно борються у небі наші сучасники, то з яким старанням захищали свою землю тоді, у 1941 році, воїни Великої Вітчизняної!
Після яскравого завершення реконструкції переможної висадки десанту, ветеранів, які одразу на десятки років помолоділи, запросили до військових наметів. Там для них були накриті столи. Не відступаючи від традицій, вони пом'янули своїх полеглих товаришів. А я ще довго спостерігала за людьми, які прийшли на це свято цілими родинами. Вони довго фотографувалися із учасниками реконструкції просто в окопах і біля бойових гармат. Дуже радісно було чути, як хлопчики-підлітки говорили про те, що треба б в інтернеті почитати про цей Григорівський десант. Батьки запитували синів: чи справді, варто було витратити неділю, щоб побачити приголомшливу військову виставу? Звичайно, варто.
На мій погляд, взагалі було б добре, щоб ініціатива проведення воєнно-історичних реконструкцій одержала у Чорноморському постійну прописку. Адже справді не потрібно нічого винаходити: ніщо так не допомагає людині відчути себе співпричетним до великих подій історії, як побачені та пережиті моменти відтворення цієї історії.
Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»
