(З життя видатних людей)
Джон Драйден
1631 – 1700
Найкращий стиль
Англійський письменник Драйден бував іноді у своїх високих покровителів – герцога Букінгема, лорда Рочестера і лорда Дорсета. Одного разу вони розмовляли про англійську мову і про те, як треба висловлюватись нею стисло, змістовно і в той час елегантно. Кожен з присутніх вважав себе знавцем цієї справи. Суперечка була палка. Зрештою дійшли згоди, що кожен напише щось на папері, а Драйден судитиме, чий стиль кращий. Герцог і Рочестер довго марудились – дивилися в стелю, гризли пера і багато писали, тоді як Дорсет дуже швидко і недбало накидав кілька рядків. Коли зразки потрапили на суд до Драйдена, він звернувся до Букінгема і Рочестера:
– Мілорди, ваш стиль сподобався мені надзвичайно, але стиль лорда Дорсета дав мені справжню насолоду. Слухайте і міркуйте самі: «Першого наступного травня я сплачую Джону Драйдену чи його повіреному п’ятсот фунтів стерлінгів. Лондон, 16 квітня 1686 року. Дорсент».
Букінгем і Рочестер змушені були погодидись, що Дорсет справді написав «Стисло, змістовно й елегантно».
Ісаак Ньютон
1642 – 1727
Куховар
Під час роботи Ісаак Ньютон завжди замикався у своїй лабораторії. Туди мав право заходити лише його старий слуга. Якось уранці, коли слуга прийшов запитати Ньютона про сніданок, він побачив, що його господар сидить перед каміном і про щось зосереджено думає. Помітивши старого, Ньютон сказав:
– Дивись, я ніяк не можу зрозуміти, в чому справа: ось уже близько години я варю яйце, а воно й досі не зварилося.
Слуга зазирнув у горщик: там варився годинник, а яйце Ньютон тримав у руці.
Найкоротша промова
Ньютона за наукові заслуги було вшановано званням лорда; двадцять шість років нудьгував він на засіданнях палати лордів. Тільки одного разу великий фізик попросив слова, чим дуже здивував усіх присутніх.
– Панове, – урочисто звернувся він до зборів, – якщо ви не заперечуєте, я попросив би зачинити вікно. Дуже дме, а я боюся застудитися.
І з гідністю сів на своє місце.
Оле Ремер
1644 – 1710
Запитання на лекції
– Чи не змогли б ви, пане професор, сказати, куди я потраплю, якщо я з цього залу, припустимо, пробуравлю отвір через усю Землю? – запитав одного разу на лекції студент видатного німецького геолога Ремера.
– Можу, – відповів професор. – Ви потрапите прямо до психіатричної лікарні.
