Понад 300 братських могил часів Великої Вітчизняної війни відомі на території нашого краю. Є серед них і ця – поки що безіменна, в якій покоїться прах 36 відважних синів Вітчизни – воїнів 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу. Це саме вони, козаки, у складі кінно-механізованої групи, якою командував генерал Ісса Плієв, у квітні 1944-го визволяли Одещину від німецько-фашистських загарбників. Трохи пізніше йому двічі присвоять звання Героя Радянського Союзу, він дослужився до генерала армії. Стрімкий наступ козаків змусив супротивника поспішно залишити Південну Пальміру.
4-й гвардійський Кубанський козачий кавалерійський корпус – це сформоване на початку 1942 року у Краснодарському краї з числа добровольців спеціальне з’єднання. Це переможний марш вогняними шляхами війни від Кубані до Праги, стійкість та відвага його воїнів, кілька тисяч з яких було нагороджено орденами та медалями, а 22 удостоєно найвищої урядової нагороди – Золотої Зірки.
Так, у складі багатьох фронтів вони героїчно воювали за Кавказ, брали участь у Ростовській, Донбаській, Мелітопольській наступальних операціях. Визволяли Білорусію, Угорщину та Чехословаччину, зробили великий внесок у справу визволення південних областей України.
– Ми не маємо права забувати про наших попередників. Про нащадків запорізьких козаків, які у лиху для країни годину повернулися на свою історичну землю, аби визволити її від підступного ворога, – наголосив заступник Верховного отамана – Головний отаман Південного оперативного козацького округу генерал-полковник козацтва Володимир Солодських.
Вони, справді, не забувають про тих, хто дарував їм мир і свободу. Про це свідчить їхня копітка, шляхетна праця щодо пошуку та встановлення імен загиблих та зниклих безвісти бійців 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу. Про це нагадує і надрукований торік у співавторстві з активістами Військово-історичного центру «Пам'ять і Слава» черговий випуск навчально-методичного посібника «Пошукова робота», на десятках сторінках якого розповідається про бойовий шлях легендарного козачого з’єднання та вказані прізвища, імена, по батькові, дати та місця народження й загибелі полеглих за визволення Одещини козаків. Таких – понад 1200, у кожного з них – своя окрема доля, свої мрії та сподівання, яким не судилося здійснитися і які обірвала війна.
Керівник архівно-дослідницького сектору громадської організації «Військово-історичний центр «Пам'ять і Слава» Леонід Суховей вже не одне десятиліття займається розкопками останків солдатів Великої Вітчизняної війни та увічненням пам’яті про воїнів-переможців. Ще зі студентських років захопився цією дуже потрібною справою, про що, звісно, не шкодує.
Йому, і справді, немає про що шкодувати. Такі, як він люди, завжди викликають повагу. Лише завдяки власному ентузіазму вони виконують вагому, велику роботу, щороку повертаючи із небуття у безсмертя десятки імен воїнів, надаючи тим самим можливість їхнім рідним через десятиліття низько схилити голови над могилами своїх батьків, дідів і прадідів.
От і зараз виконано черговий, величезний обсяг робіт – встановлено імена загиблих солдатів-козаків, що брали участь у визволенні Одеської області, знайдена братська могила 36 з них.
– Протягом останніх трьох років умови роботи пошуковців у даному напрямі значно покращилися. Якщо раніше ми вимушені були листуватися багато років з архівними установами та військовими комісаріатами, що розташовані на території всього колишнього Радянського Союзу, то на сьогодні знайти місце загибелі того чи іншого воїна можна за допомогою мережі інтернету, – зазначає Леонід Суховей.
Це був дуже корисний та необхідний крок з боку керівництва Російської Федерації, яке, на підставі архівних документів, що зберігаються в Центральному архіві Міноборони РФ, на спеціальному веб-сайті «Меморіал» вирішило розмістити узагальнений банк даних, де міститься інформація про загиблих або зниклих безвісти захисників Вітчизни у період бойових дій.
– Крім того, – розповідає Леонід Суховей, – у кожній області є «Книга пам’яті», в якій перераховані прізвища тих, хто призивався з цього регіону та загинув або зник безвісти під час Великої Вітчизняної війни.
Позитив від такого підходу до увічнення пам’яті про воїнів-визволителів очевидний. Навіть, якщо під час розкопок знайдені лише останки солдатів та відсутні документи, що підтверджують їхні особистості, то, уважно ознайомившись з картотеками, донесеннями про безповоротні втрати, даними шпиталів та медсанбатів, іншими документами, що уточнюють втрати під час війни, можна встановити хронологію бойових дій частин у визначеному напрямку та зрозуміти, хто саме загинув у цьому місці, а також відшукати його родичів.
У випадку з 36-ма полеглими в бою воїнами 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу розкопками займатися не потрібно було. Вони поховані у братській могилі на старому цвинтарі села Калаглії Овідіопольського району, але таблички з переліком імен козаків тут немає. За допомогою архівних документів пошуковцям вдалося з’ясувати, що, не даючи німцям відійти на південь, саме тут 10-та гвардійська дивізія 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу звитяжно воювала. Про те, що саме у цій могилі поховані кубанські козаки, свідчать і спогади сільських мешканців, які були очевидцями тих доленосних для країни та краю подій війни. Про це нагадують і розташовані поблизу поодинокі могили сімох воїнів з позначкою прізвищ, імен, по батькові.
Далі – робота з картотеками, бойовими донесеннями та, врешті-решт, встановлення ще 36 імен безіменних.
Вже 31 липня в селі Калаглії має відбутися урочисте відкриття спорудженого за кошт козаків Південного оперативного козацького округу пам’ятного обеліска. На ньому будуть викарбувані прізвища 43 козаків 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу: 36 до цього часу безіменних та 7, що покояться в поодиноких могилах.
Так, на одну безіменну могилу стане менше, але скільки їх ще залишається на території нашої країни! Скільки родичів невідомих героїв сподіваються на встановлення справедливості та увічнення пам’яті про їхніх рідних і близьких людей! От і сьогодні на Одещині про бойовий шлях кубанців, – Березівка – Роздільна – Біляївка – Овідіополь – Іллічівськ – Одеса, – нагадують їхні могили. На жаль, чимало з них і дотепер залишаються безіменними.
– Спільно з Військово-історичним центром «Пам'ять і Слава» ми провадимо роботу щодо розшуку родичів полеглих під Одесою козаків. П’ятеро з них з Росії вже знайдено, і вони обіцяють бути присутніми під час відкриття обеліска на честь їхніх рідних. А встановлення усіх імен воїнів, що боронили нашу землю від ворога, є нашим громадянським та синівським обов’язком, – висловився з цього приводу заступник Верховного отамана – Головний отаман Південного оперативного козацького округу генерал-полковник козацтва Володимир Солодських.
