Уроки Островських: «А Українською кажуть так…»

Допоміжні дієслова

Ні, тут не йдеться про якісь спеціальні дієслова – таких, суто допоміжних, українська мова не має. Йдеться про дієслово бути,яке, крім основної своєї ролі, може також виконувати допоміжну, коли воно входить до складеного дієслівного присудка і надає його іменній частині дієслівного значення, тобто вказує на час дії: хлопець був гарний –минулий час; хлопець гарний(є гарний) – теперішній час, хлопець буде гарний,як виросте – майбутній час.

У теперішньому часі дієслово бутивсі свої особові форми втратило, крім 3-ї особи однини. Було колись: яєсьм, тиєси, він (вона, воно)є (єсть), миєсьми, виєсте, вонисуть. Лишилося тільки є(в урочистих випадках єсть:Я єсть народ– П. Тичина) і дуже рідкісне (для підкреслення давньослов’янщини чи іронічного забарвлення) єси:Спаса народила єси душам нашим (з молитви); Ні, не знаю, а так здається… сам єси… (Шевченко).

В теперішньому часі дієслово єнайчастіше пропускають: небо високе, поле широке.Зберігають іноді у фразах запитальних: Хто ти такий є? (= что ты собой представляешь? Кто ты такой будешь?) та в підрядних реченнях зі сполучними словами що, де, коли, куди, який, чий:Вовк уже знав, де той пташок є (казка) = где эта птичка находится; Зазнаю чужої сторони, яка вона є (Марко Вовчок) = что она собой представляет.

У формах минулого і майбутнього часу дієслова бути,коли воно входить до складу присудка, не пропускають. Особливо росіяни. Ми ж можемо часом і пропускати. Наприклад: Ой, коли б я зозуленька(= коли б я була зозуленька), коли б крила мала, то б я тую Україну кругом облітала (пісня); Ой коли б ми засватані(= були засватані), то ми б розкіш мали; Не рад (= не радби був)явір хилитися– вода корінь миє, не радкозак журитися– саме серце ниє (пісня).

Але це в разі, коли присудок має в своєму складі іменну частину.

Коли ж присудок складається з дієслова бути+ інфінітив, там бутипропускати не можна – так само, як і в зворотах слід було, слід було б, треба було, треба було б. Приклади: Перше було напитися– потім говорити (пісня); Повчитись булов кривого Хоми (Квітка-Основ’яненко); Булотобі, моя мати, цих брів не давати, краще було б,моя рідна мати, щастя й долю дати(пісня).

Цікавим є зворот щоб було (щоб то було)при інфінітиві, що може дорівнювати рос. «что бы стоило»:Щоб було взятьказанок, та тоді й гроші забрати(народна легенда).

Росіяни, ніколи не пропускаючи дієслова бутив минулому і майбутньому часі, дуже перевантажують свою мову формами был, была, буду, будешь, будем, будет. Зрусифіковані українці роблять те саме, і їхні речення виходять канцелярськими, штучними, негарними. У великій пригоді для виправлення фрази тут може стати дієслово матив ролі допоміжного. Порівняймо:

я должен был уехать – я мав поїхати

я должен буду уехать – я маю поїхати

солнце должно было скоро взойти – сонце мало незабаром зійти.

При цьому слід знати, що особові форми від мати, матисядорівнюють російському быть должнымбез відтінку быть обязанным, быть принужденным:Я маю ще сьогодні листа написати дорівнює рос. я должен еще сегодня письмо написать, але рос. я должен в розумінні вынужден ми відтворюємо з допомогою дієслова мушу:я мушу написати цього листа; рос. должен написатьв розумінні обязанпередаємо укр. повинен – я повинен листа написати.

Отже: маю, мушу, повинен =собираюсь,вынужден, обязан.

До речі, про рос. намереваться.Йому цілком правильно і цілком пристойно по-українському відповідає дієслово мати:Тим я її не займаю, що сватати маю(пісня); За тиждень Леонід Семенович мав виїхатидо Києва (Нечуй-Левицький);Слухай мене моя люба, що маю казати(пісня).

Чи не в такому ключі будує фразу і відомий герой Бабеля?

– Король, – сказал он, – я имею вам сказать пару слов1

«Русскоязычные» одесити відносять такий шедевр фразобудування, звичайно, не до російських правил граматики, а до правил своєї, «одеської» мови і шукають її джерел у німецькій чи навіть англійській складні. Тільки ж нащо так далеко ходити? Поверніться на кілька рядків вище (абзац «До речі»), і перед вашими очима постануть найщиріші джерела «одеського» синтаксису.

-----------

1И. Бабель. Конармия. – К.: Дніпро, 1989, с. 122.

Выпуск: 

Схожі статті